Нові виклики

Енергетична безпека після подій в Ормузькій протоці

Поки дипломати дискутують, чи газ має своє місце в процесі переходу на чисту енергетику, криза в Ормузькій протоці демонструє, наскільки вразливою і досі залишається світова система використання викопного палива.

Карта мореплавних маршрутів MarineTraffic, на якій показано рух суден у Ормузькій протоці 15 березня 2026 року [джерело: Джонатан Раа/NurPhoto/AFP]
Карта мореплавних маршрутів MarineTraffic, на якій показано рух суден у Ормузькій протоці 15 березня 2026 року [джерело: Джонатан Раа/NurPhoto/AFP]

Джерело: Global Watch |

Росія та Саудівська Аравія входять до числа країн, які виступають за розширення визначення того, що саме вважається частиною переходу на чисту енергетику в рамках міжнародної кліматичної та енергетичної дипломатії.

У цій дискусії природний газ дедалі частіше подають як паливо з меншими викидами або «перехідне», а не просто як викопне паливо, яке слід поступово виводити з обігу.

Ця дискусія набула більшого розголосу після конференції COP28, на якій у підсумковій угоді містився заклик до відмови від викопного палива в енергетичних системах, хоча водночас зазначалося, що «перехідні види палива» можуть відігравати певну роль у забезпеченні енергетичної безпеки.

Прихильники стверджують, що такий підхід зумовлений практичними обмеженнями.

13 березня 2026 року в Катманду, Непал, люди поспішають придбати або заправити газові балони раніше, ніж зазвичай, на пунктах газопостачання [джерело: Амбір Толанг/NurPhoto/AFP]
13 березня 2026 року в Катманду, Непал, люди поспішають придбати або заправити газові балони раніше, ніж зазвичай, на пунктах газопостачання [джерело: Амбір Толанг/NurPhoto/AFP]

Електроенергія, вироблена на газових електростанціях, є регульованою; у багатьох країнах вже існує газова інфраструктура, а деякі політики розглядають її як перехідний варіант на час подальшого розширення енергомереж, сховищ та пропускної спроможності ліній електропередачі.

Нове бачення перехідного періоду

Критики стверджують, що надмірне розширення визначення може призвести до стирання межі між справжньою низьковуглецевою енергетикою та черговим раундом довгострокових інвестицій у викопне паливо.

У звіті Міжнародної енергетичної агенції (МЕА) «Світовий енергетичний прогноз-2023» зазначається, що, хоча деякі види викопного палива, що використовуються з технологіями уловлювання вуглецю, можуть відігравати певну роль у системі чистої енергетики, головним завданням тут залишається збільшення обсягів інвестицій у відновлювані джерела енергії, енергомережі, системи зберігання енергії та підвищення енергоефективності.

За даними МЕА, з 2020 року інвестиції в чисту енергетику зросли на 40%; це зумовлено не лише кліматичними цілями, а й питаннями енергетичної безпеки, надто в країнах-імпортерах палива.

Водночас у звіті зазначається, що нинішні інвестиції у нафтогазову галузь залишаються вищими за рівень, який відповідав би курсу на досягнення нульових викидів.

Енергетичні експерти також висунули подібний аргумент.

Майкл Бредшоу, професор з питань глобальної енергетики у Ворвікській бізнес-школі, заявив під час заходу в Чатем-Хаузі, що рішення полягає не в збільшенні інвестицій у викопне паливо, а в збільшенні інвестицій у енергоефективність та низьковуглецеве виробництво електроенергії.

Дослідники з Чатем-Хаузу у своїй роботі, опублікованій у січні 2026 року, зазначили, що залежність від імпортних викопних видів палива сама по собі є «одним із головних джерел енергетичної незахищеності», тоді як відновлювані джерела енергії можуть сприяти зменшенню цінової волатильності, обмеженню шоків з боку пропозиції та зниженню геополітичних ризиків.

Аналітики також звернули увагу на стратегічну вразливість так званих глобальних енергетичних вузьких місць, зокрема на Ормузьку протоку, через яку проходить значна частина нафти, що є предметом міжнародної торгівлі.

Навіть тимчасові перебої в роботі цього коридору можуть змінити глобальні енергетичні потоки та посилити геополітичну напруженість у Європі та Азії.

Стрес-тест у протоці Ормуз

Ця загальна теза зараз перевіряється на практиці у Перській затоці.

11 березня агенція Reuters повідомила, що експорт нафти та скрапленого природного газу через Ормузьку протоку «фактично зупинився» через конфлікт за участю США, Ізраїлю та Ірану.

Зазвичай через цю протоку проходить приблизно п’ята частина світових обсягів нафти та СПГ.

16 березня агенція Reuters повідомила, що Bank of America та Standard Chartered підвищили свої прогнози щодо цін на нафту, причому Standard Chartered оцінює, що у провідних країн-виробників Перської затоки щодня не видобувається від 7,4 до 8,2 мільйона барелів нафти.

Ця перешкода суперечить головному аргументу на користь подальшого розширення використання викопного палива: що нафтова та газова інфраструктура гарантує енергетичну безпеку.

Фатіх Бірол, виконавчий директор МЕА, заявив, що відновлення проходу суден через Ормузьку протокиу є «надзвичайно важливим для довгострокової стабільності ринку», навіть після випуску запасів палива у випадку надзвичайних ситуацій.

Голова кліматичного відомства ООН Саймон Стіел назвав війну «сумним уроком залежності від викопного палива» і зазначив, що послаблення кліматичної політики у відповідь на це було б «абсолютно безглуздим».

10 березня Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш заявив, що відновлювані джерела енергії на сьогодні є «найшвидшим шляхом до енергетичної, економічної та національної безпеки», оскільки «ціни на сонячне світло не піднімаються, а вітер не підпадає під ембарго».

Міжнародна енергетична агенція (МЕА) як і раніше вважає, що в рамках безпечного переходу на альтернативні джерела енергії є місце для гнучких рішень із низьким рівнем викидів, зокрема для викопного палива з технологією уловлювання вуглецю.

Однак ситуація в Ормузькій протоці висвітлила глибшу проблему: енергетичні системи, що базуються на паливі, запаси якого зосереджені в регіонах, схильних до конфліктів, несуть в собі тривалий геополітичний ризик.

Чим частіше уряди переоцінюють газ як джерело чистої енергії, тим більший вплив цей вибір має на фінансування заходів з боротьби зі зміною клімату, закріплення існуючої інфраструктури та декарбонізацію.

Вам сподобалася ця стаття?