Ядерні амбіції Ірану відлунюють фатальне роззброєння України

Джерело: Global Watch | 2026-03-23

Європа та світ опинилися на роздоріжжі, де неконтрольовані ядерні програми агресивних режимів можуть назавжди змінити глобальну безпеку.

Неухильне прагнення Ірану до створення ядерного потенціалу загрожує не лише Ізраїлю, а й міжнародному порядку в цілому через шантаж, опосередковані війни та регіональний хаос — включно зпотенційними енергетичними потрясіннями, підтримкою тероризму та міграційними кризами для Європи.

Урок, здобутий важкою ціною — і болісно проілюстрований російським вторгненням в Україну — є очевидним: країни, які становлять екзистенційну загрозу для своїх сусідів, у жодному разі не повинні отримувати цю зброю масового знищення.

Екзистенційна загроза Ірану

Упродовж десятиліть іранський режим відкрито закликав до знищення Ізраїлю, одночасно розбудовуючи мережу своїх прихильників та ракетних систем, націлених на єврейську державу та її союзників.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Биньямін Нетаньяху чітко підкреслив гостроту ситуації, заявивши, що світ «повинен за будь-яку ціну не допустити, щоб Іран отримав ядерну зброю».

Без рішучих заходів щодо ліквідації об'єктів збагачення урану та програм створення балістичних ракет Тегеран може отримати надійний захист, за допомогою якого він зможе безкарно посилювати напади.

Аналітики попереджають, що розширення потужностей Ірану з виробництва центрифуг та збільшення запасів збагаченого урану наближають країну до отримання матеріалу, придатного для виробництва зброї,збільшуючи ризики ядерного шантажу Європина тлі регіонального хаосу.

Аналітики Міжнародного інституту стратегічних досліджень та Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) давно попереджають, що ядерний Іран спричинить ланцюгову реакцію розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході, посилить тероризм і створить для Європи ризики перебоїв на енергетичних ринках та міграційних криз.

Послужний список цього режиму — підтримка нападів від Гази до Лівану та за його межами — не залишає сумнівів: це була не мирна енергетична програма, а безпосередня загроза глобальній стабільності.

Припинення цього всього це не просто вибір — це необхідний захід для захисту порядку, який ґрунтується на певних правилах.

Урок роззброєння України

Порівняйте це з досвідом України.

У 1994 році Київ відмовився від третього за величиною ядерного арсеналу у світі відповідно до Будапештського меморандуму, покладаючись на гарантії безпеки з боку Росії, США та Великої Британії.

Згодом президент України Володимир Зеленський назвав це рішення «абсолютно безглуздим, нелогічним і надзвичайно безвідповідальним».

Якби ця зброя залишилася в Україні, більшість аналітиків сходяться на думці, що Росія ніколи б не розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році.

Натомість Україна, озброєна лише звичайною зброєю, зіткнулася з агресором, що володіє ядерною зброєю, який використовував свій арсенал як щит, просуваючись вперед за допомогою звичайних засобів і водночас стримуючи НАТО.

Сьогодні Росія демонструє небезпеку такої сили в руках агресора.

Президент Володимир Путін попередив, що посилення втручання Заходу в Україні «загрожує конфліктом із застосуванням ядерної зброї та знищенням цивілізації».

Його доктрина знижує поріг можливості застосування цієї зброї, модернізує засоби доставки та поєднує все це з гібридною війною.

Ядерна зброя призначена для стримування, а не для сприяння завоюванням. Якщо вона перебуває у володінні держав, які дотримуються норм міжнародного права, вона може допомагати зберігати мир.

Але в руках експансіоністських режимів, таких як Іран і Росія, ця зброя перетворюється на інструменти примусу, шантажу та домінування.

Прецедент України це підтверджує: роззброєна Україна стала мішенню для агресії; ядерний Іран становив би таку ж загрозу, але у значно ширшому масштабі.

Аналітики наголошують, що поширення ядерної зброї державами, що становлять загрозу, підриває режим нерозповсюдження та стимулює запуск аналогічних програм в інших країнах.

Послання тут доволі зрозуміле: недопущення Ірану до ядерного порогу було життєво важливим не лише для захисту Ізраїлю, а й для відстоювання принципу, згідно з яким така зброя ніколи не повинна потрапляти до рук держав, що прагнуть завоювань.

Поки Росія використовує свій арсенал для тиску на Україну, глобальна безпека залежить від дотримання цієї «червоної лінії» сьогодні й у майбутньому.