Після закінчення терміну дії договору про озброєння ядерні держави змагаються за вигідні дипломатичні позиції

Джерело: AFP | 2026-02-09

Обмін блефом і контрблефом між провідними ядерними державами світу помітно активізувався після того, як цього тижня завершився строк дії договору СНО-III про ядерне роззброєння між США та Росією.

У той час, коли Вашингтон хоче, щоб частиною будь-якого майбутнього договору був Пекін, Москва наполягає на включенні Парижа і Лондона.

Оскільки дві ядерні наддержави тепер звільнені від обмежень, накладених договором СНО-III, деякі експерти побоюються нового етапу гонки озброєнь.

Заяви обох сторін покликані домогтися поступок від опонента без будь-яких власних компромісів.

Наразі в діалозі простежуються три повторювані теми.

Китай не розкриває своїх карт

Китай відкинув ідею приєднання до переговорів щодо нової угоди про обмеження ядерних озброєнь.

Як висловився один західний дипломат, Пекін «навмисно напускає туману» в питанні про те, яких зусиль він прикладає, щоб наздогнати дві головні ядерні держави.

Загалом Китай має близько 600 ядерних боєголовок — значно менше, ніж приблизно 1 700 боєголовок, які нині розгорнуті у США та Росії разом узятих, і ще менше порівняно з їхніми сукупними запасами.

Водночас більшість спостерігачів погоджуються, що Китай наростив виробництво ядерних боєголовок. За оцінками США, їхня кількість може сягнути 1 000 до 2030 року і, можливо, навіть 1 500 до 2035 року.

Під час свого виступу 3 лютого перед Комітетом збройних сил Сенату США адмірал у відставці та колишній очільник Стратегічного командування Сполучених Штатів (STRATCOM) Чарльз А. Річард закликав оцінювати китайські можливості вище за «все те, що вам докладає розвідувальне співтовариство».

«Подвойте або потроїть цю цифру — і ви, ймовірно, будете ближче до того, до чого ми зрештою прийдемо», — сказав він.

Непрозорість Китаю у цьому питанні створює неабиякі проблеми, заявив Джа Ян Чонг, фахівець з політології Національного університету Сінгапуру.

«Обмежена відкритість і високий рівень секретності створюють підґрунтя для помилкових розрахунків», — сказав він AFP.

«Деякі спостерігачі вважають, що Пекін зацікавлений в тому, щоб приховувати свої справжні можливості, що водночас дозволяє захистити його ядерний арсенал і дає певні переваги у стримуванні потенційних противників від розробки контрзаходів», — додав він.

Звичайно, Китай наполягає на тому, що він підтримує свій ядерний потенціал лише на мінімумі, необхідному для національної безпеки, сказав Чонг.

Але, додав він, «жодної можливості незалежно перевірити це твердження не існує».

Пекін не під’єднаний до гарячої лінії

Через рік після Карибської кризи 1962 року, яка поставила Росію і Сполучені Штати на межу війни, дві країни встановили гарячу лінію, щоб їхні лідери могли швидко зв’язатися між собою в разі подібної надзвичайної ситуації.

У Китаю такого історичного досвіду не має.

Як заявив адмірал Річард Комітету Сенату США: «Одним із уроків, які Росія і Сполучені Штати винесли з холодної війни, стало розуміння того, як відповідально управляти системами з таким колосальним руйнівним потенціалом».

«Ми не знаємо, чи засвоїв Китай ці уроки».

Однією з причин, через яку Китай неохоче приєднується до переговорів про обмеження ядерних озброєнь, є те, що він значно відстає від двох провідних держав, зазначила Джорджія Коул, дослідниця лондонського аналітичного центру з міжнародних питань Chatham House.

Цілком імовірно, що Трамп захоче посадити їх за стіл переговорів, сказала вона. «Але цього поки не може статися, оскільки Китай заявив, що не братиме участі в офіційному контролі над ядерними озброєннями, доки не досягне паритету зі США та Росією».

Хід Росії

Відповіддю Росії на наполягання США щодо Китаю стало висування аналогічної вимоги до європейських ядерних держав і постійних членів Ради Безпеки ООН — Великої Британії та Франції.

Геннадій Гатілов, посол Москви при Конференції з роззброєння в Женеві, заявив, що участь Росії залежатиме від участі Великої Британії та Франції, «які є військовими союзниками Сполучених Штатів у НАТО».

Ці дві країни мають разом менш ніж 500 ядерних боєголовок.

Але Росія бажає, щоб їх врахували в єдиному західному «кошику» разом з ядерним арсеналом США, сказала Елоїз Фає, фахівець з безпеки Французького інституту міжнародних відносин (IFRI).

Це може перетворити їх на «розмінні монети для двох великих держав», —зазначила вона.

«Франція завжди відкидала цей принцип».

Розмова про ризики

Роуз Геттемюллер, колишня головна переговірниця США щодо договору СНО-III, заявила комітету Сенату США У Вашингтоні, що Пекін має долучитися до майбутніх ядерних переговорів.

За її словами, останнім часом у неї склалося враження, що «вони, схоже, дуже зацікавлені в пошуку способів розпочати діалог зі Сполученими Штатами щодо ядерних ризиків».

Таким чином, навіть якщо Пекін не хоче брати участь у переговорах щодо контролю над озброєннями, все одно ці ризики треба обговорити.

«Їхній арсенал набагато менший, ніж наш», — визнала вона.

«Але такі речі, як повідомлення про запуски ракет... домовленості про гарячу лінію... є цінними передумовами, щоб почати діалог про необхідність контролю над ядерною зброєю та недопущення існуючої непрозорості в питаннях її модернізації», — наполягала вона.

«Це має бути першочерговою метою: говорити з ними про те, якими є їхні наміри».