Літні мешканці Києва намагаються вижити на тлі російських ударів по електро- та теплопостачанню

Джерело: AFP | 2026-01-28

Здригаючись від холоду у своїй квартирі після того, як російські удари вивели з ладу опалення, 91-річна Лідія Телещук сказала, що не пам'ятає такої суворої зими з часів Другої світової війни.

У січні Росія посилила удари по енергетичній та тепловій інфраструктурі України, зануривши мешканців Києва в темряву і холод, оскільки температура опустилася до -20 °C.

«У 1942 році було ще гірше», — сказала пані Телещук.

«Відтоді такої зими ще не було. Це жахливо. Нам буде важко вижити».

Інтенсивне бомбардування української столиці, яку Росія не змогла захопити на початку свого вторгнення,змусило мешканців шукати імпровізовані рішення, аби зігрітися.

Це особливо болісно позначилося на літніх людях, таких як пані Телещук.

У своїй квартирі, позбавленій електрики, опалення та гарячої води, 91-річна жінка показала репортерам агенції AFP, як минає її день.

Проводячи рукою по своєму крихкому сивому волоссю, вона зобразила, як нагріває воду на газовій плиті, аби помитися холодними ранками.

Вона також налила трохи гарячої води до пластикових пляшок, перетворивши їх на маленькі джерела тепла.

«Але цього недостатньо, дорогі діти. Мені цього вистачає лише для того, аби лише трохи зігрітися», — сказала вона.

Температура в її квартирі коливається від 8 до 11 градусів за Цельсієм.

«Все німіє»

Волонтери фонду «Старенькі», який доставляє їжу та предмети першої необхідності літнім людям, відвідали пані Телещук, аби перевірити, як вона себе почуває.

Вона просто засяяла від радощів, коли одна з волонтерів, директорка програми Аліна Дяченко, подарувала їй електричну гірлянду на батарейках.

«Волонтери приділяють трохи часу, щоб поговорити з людьми. Це дуже важливо — не тільки їжа, але й увага», — сказала пані Дяченко.

89-річна Євгенія Єроміна майже нічого не чує, але також радіє візиту.

Вона провела гостей до своєї кухні, пояснюючи, як вона гріє руки над відкритим полум'ям газової плити.

«Мої руки, мої пальці, все німіє», — сказала вона, повільно розтискаючи кулаки.

Вона доторкнулася до труб батареї, яка залишалася безнадійно холодною.

Ремонтні бригади поспішають відновити електро- та теплопостачання в будинках, але мінусові температури та постійні авіаудари уповільнюють ці роботи.

Російські удари цього місяця неодноразово залишали без електроенергії десятки тисяч домівок і без опалення — 6 000 багатоквартирних будинків, що становить половину всіх таких будівель у місті.

Частина з 3,6 мільйонів мешканців міста виїхала до заміських будинків або до родичів, у пошуках тепла та світла.

27 січня понад 900 будинків все ще не мали опалення, повідомив президент Володимир Зеленський, закликаючи місцеві органи влади та урядовців діяти швидше.

«Дали трохи тепла, а потім бам, вони знову бомбили, і тепер нічого не працює», — зітхнула пані Єроміна.

«Я вже прожила своє життя»

Жартома піднявши куток свого довгого плаща, Єроміна показала, як вона одяглася, щоб не змерзнути.

За кілька вулиць від неї, у своїй квартирі на шостому поверсі, 88-річна Есфір Рудмінська також застосувала подібну стратегію.

«Я одягаюся дуже тепло, як капуста, у два-три светри!» — сказала вона, загорнувши голову в білий шовковий шарф.

Вона сиділа в ліжку; кімнату освітлювала лише портативна лампа для читання, поставлена поруч.

Під ковдрою лежало кілька пластикових пляшок, наповнених гарячою водою, та заряджувальні пристрої для її телефону, на якому вона розгадувала кросворди.

Повторні обстріли її дуже нервують.

«Можна пережити що завгодно, з'їсти шматок хліба з чаєм і все буде добре. Але морально мої нерви цього не витримують. Я намагаюся триматися», — сказала вона, обіймаючи пухнасту білу грілку.

«Іноді, коли вдома нікого немає, я плачу, і мені стає легше, хоча я не схильна до сліз. Мені 88 років, я вже прожила своє життя».