Що насправді відбувається в Червоному морі

Джерело: Global Watch | 2026-01-13

З листопада 2023 року рух хуситів в Ємені проводить у Червоному морі кампанію тиску на судноплавство, систематично атакуючи комерційні судна в одному з найважливіших торговельних коридорів світу.

Хоча ці атаки часто подаються в ідеологічній або символічній площині, логіка таких дій є глибоко стратегічною. Через Червоне море проходить приблизно 12–15 % об’ємів світової торгівлі, включно з критично важливим постачанням енергоносіїв і контейнерними перевезеннями, що з’єднують Азію та Європу.

Навіть обмежені збої в цьому коридорі здатні підвищувати страхові витрати на судноплавство. Це змушує компанії змінювати маршрути, та уповільнює функціонування ланцюгів постачання.

Щоб досягти своїх цілей, хуситам не потрібно повністю перекривати Червоне море; достатньо зробити цей маршрут ненадійним. Саме цього вони й досягають.

Тиск без формальних зобов’язань

Незважаючи на алармістську риторику, йдеться не про початок найбільш масштабного конфлікту на Близькому Сході. Жодна із залучених регіональних держав не зацікавлена в ескалації.

Дії хуситів тісно узгоджуються з інтересами Ірану, який протягом тривалого часу спирається на опосередкований тиск замість прямої конфронтації. Такий підхід дозволяє Тегерану впливати на ситуацію, зберігаючи ескалацію контрольованою та такою, яку можна заперечити.

Атаки залишаються навмисно обмеженими та не переходять у тривалі морські бої, окупацію територій чи війну між державами. Така модель відповідає тиску без формальних зобов’язань — підходу, характерному для опосередкованих операцій, що спрямовані на дестабілізацію без провокування повномасштабної відповіді.

Міжнародна реакція була стриманою та зосередженою на оборонних заходах, зокрема супроводі суден, перехопленні й координації розвідувальної діяльності. Метою було захистити свободу судноплавства, не вдаючись до дій, здатних розширити конфлікт.

Стримана реакція не є проявом слабкості, а розрахованим кроком, покликаним не допустити формування наративу, якого прагнуть нападники. Надмірна реакція посилила б сприйняття хаосу в Червоному морі, тоді як зважені дії підривають цей наратив і підтримують стабільність.

Психологічний аспект цієї кампанії має таке саме значення, як і фізичні атаки.

Кожен перехоплений дрон, небезпечне зближення або зміна маршруту судна широко тиражуються в соціальних мережах і медіа, часто без належного контексту. У результаті створюється відчуття хаосу, що не відповідає реальній обстановці на морі.

Подібне інформаційне підсилення має цілеспрямований характер і орієнтоване на привернення уваги, а не на контроль території. Коли судноплавні компанії змінюють маршрути, а ринки реагують, стратегія вже досягає мети, навіть якщо жодне судно не було потоплене.

Невизначеність

У подальшій перспективі маршрут через Червоне море, ймовірно, залишатиметься нестабільним, але не повністю закритим.

Атаки триватимуть на рівні, розрахованому на підвищення витрат без провокування повномасштабної відповіді. Міжнародні сили й надалі зосереджуватимуться на стримуванні, а не на ескалації. Реальна загроза полягає не в раптовій війні, а в затяжній невизначеності, яка з часом може дестабілізувати світову торгівлю та енергетичні ринки.

Криза в Червоному морі не є спробою розпалити регіональний конфлікт.

Йдеться про цілеспрямовану кампанію хуситів, підтриману Іраном, метою якої є використання вразливих місць глобальної системи в критично важливих сферах торгівлі, енергетики та сприйняття інформації.

Ця стратегія ретельно прорахована і має дестабілізуючий характер, підриваючи міжнародні норми та перетворюючи невизначеність на інструмент політичного й економічного тиску.

Це не робить ситуацію менш тривожною, а навпаки, свідчить про готовність цих акторів маніпулювати глобальною стабільністю з корисливою метою, що має наслідки для мільйонів людей, залежних від надійних торговельних та енергетичних потоків.