Реакція США на ІДІЛ чітко сигналізує про стримування

Джерело: Global Watch | 2026-01-02

Нещодавні авіаудари США по цілях угруповання «Ісламська держава Іраку та Леванту» (ІДІЛ) на Близькому Сході, які були здійснені після загибелі американських військовослужбовців, надіслали однозначний сигнал: атаки на сили США зустрінуть рішучу та нищівну відповідь.

Ці удари не були імпровізованими чи такими, що нанесені у відповідь, — вони відображають давню доктрину США, яка виходить за межі окремих адміністрацій: захист військ не підлягає обговоренню, а стримування має бути забезпеченим на практиці.

Удари були спрямовані по керівних ланках ІДІЛ, логістичних вузлах і оперативній інфраструктурі, демонструючи прорахований підхід до послаблення спроможностей угруповання. Йшлося не про розширення конфлікту, а про примусове дотримання «червоних ліній».

Операції мали чітко окреслені рамки — з уникненням цивільної інфраструктури та зосередженням виключно на цілях ІДІЛ. Послання було зрозумілим: присутність США в регіоні має оборонний, а не експансіоністський характер, однак будь-який напад на їхні сили матиме серйозні наслідки.

Ці удари також нагадують, наскільки далеко ІДІЛ відійшла від свого піку. Десять років тому це угруповання контролювало значні території Іраку та Сирії, жорстоко керувало мільйонами людей та відкрито втілювало глобальні амбіції.

Ту версію ІДІЛ було демонтовано. Сьогодні угруповання фрагментоване й діє невеликими мобільними осередками, а не звичайними підрозділами. Його тактика зводиться до ударів «наскоком» і локального насильства — разючий контраст із колишніми тривалими наступами та територіальним контролем.

Ця трансформація не випадкова — вона стала наслідком тривалого тиску з боку сил США, регіональних союзників і партнерів, які системно займалися ліквідацією керівництва ІДІЛ, її фінансів та мережі вербування.

Попри занепад, ІДІЛ і далі атакує сили США та партнерів у відчайдушній спробі зберегти видимість значущості. Напади на американських військових — це спосіб подати сигнал про «виживання», привернути увагу й спробувати відновити ідеологічну вагу.

Однак ці зусилля постійно приносять зворотний ефект. Кожен напад викликає відповідь на основі даних розвідки, що ще більше послаблює організацію. Усе важче заміняти втрачене керівництво, комунікації стають надмірно ризикованими, а незалежність від зовнішніх умов вкрай обмежена. По суті, ІДІЛ обмінює миттєву видимість на довготривале виснаження. Це програшна стратегія, яка підкреслює зменшені можливості цієї організації.

Реакція США на такі атаки не є помстою, це захід, спрямований на примусове дотримання правил. Швидким і точним ударом Сполучені Штати підкреслили кілька важливих реалій: американські війська будуть рішуче захищати себе, терористичні атаки не послаблять рішучість США, а навпаки, зміцнять її, і такі угруповання, як ІДІЛ, не зможуть здобути перевагу за допомогою насильства.

Не менш важливо, що ця відповідь заспокоїла союзників і партнерів, засвідчивши, що зобов’язання США залишаються надійними та дієвими навіть тоді, коли глобальна увага зміщена до інших регіонів

Сьогодні ІДІЛ — лише тінь самої себе: небезпечна, але з обмеженими можливостями. Нещодавні удари США наочно показують, чому це так.

Коли на американських військовослужбовців здійснюють напади, відповідь не є риторичною. Вона зважена, рішуча й спрямована на те, щоб такі угруповання, як ІДІЛ, залишалися обмеженими у своїх можливостях. Саме ця чіткість — навіть більше, ніж самі удари — підтримує стримування і гарантує, що ІДІЛ залишатиметься ослабленою загрозою.