Оборонні підприємства стають новим фронтом Європи

Джерело: Global Watch | 2026-07-15

Війна Росії проти України змусила Європу зіткнутися з суворою реальністю: стримування не забезпечується лише обіцянками. Воно забезпечується виробничими лініями — ця зміна вже помітна унайшвидшому переозброєнні Європи з часів холодної війни.

Військові зобов'язання втрачають вагу, коли закінчуються артилерійські снаряди, запаси ракет-перехоплювачів для систем ППО неможливо швидко поповнити, безпілотники витрачаються швидше, ніж їх встигають виробляти, а ремонтні бази не можуть оперативно повертати пошкоджену техніку на передову.

Це перетворює європейську оборонну промисловість на стратегічну лінію фронту.

Питання вже не в тому, чи розуміють європейські уряди масштаб загрози. Більшість із них тепер його розуміють. Питання полягає в тому, чи здатна роздроблена промислова база Європи виробляти продукцію з тією швидкістю та в тих обсягах, яких вимагає сучасна війна.

Заводи формують потенціал стримування

Україна надала урок, який важко ігнорувати: запаси мають вирішальне значення.

Боєприпаси, ракети-перехоплювачі, безпілотники та запасні частини швидко витрачаються в умовах затяжної війни. Коли запаси скорочуються, можливості для політичних рішень звужуються. Країна може мати політичну волю підтримувати союзника, але без достатніх виробничих потужностей таку підтримку стає дедалі складніше забезпечувати.

Саме тому оборонні заводи тепер є частиною системи стримування.

Європейські уряди збільшили витрати, уклали нові контракти та стимулюють промисловість до розширення виробничих потужностей. Програма розвитку європейської оборонної промисловості (European Defence Industry Programme) покликана зміцнити виробництво, підвищити стійкість і скоротити залежність від постачальників за межами блоку. Однак масштаб виклику залишається значним.

У підготовленій для Європейської комісії доповіді колишнього голови Європейського центробанку Маріо Драгі про конкурентоспроможність Європи зазначається, що в період із середини 2022 року до середини 2023 року 78% усіх витрат на оборонні закупівлі припало на постачальників за межами ЄС. При цьому 63% коштів були спрямовані до Сполучених Штатів.

На брифінгу Європейського парламенту, присвяченому стратегії оборонної промисловості ЄС, було відзначено ту саму закономірність, пов’язавши її з роздробленим попитом, національними особливостями закупівель і труднощами Європи з перетворенням зростаючих оборонних бюджетів на додаткові виробничі потужності.

Це підкреслює головну проблему Європи: вона має стратегічні амбіції, але все ще не володіє достатнім власним промисловим потенціалом.

Але проблема полягає не лише в грошах.

Оборонне виробництво залежить від довгих ланцюгів постачання, кваліфікованих кадрів, надійного доступу до вибухових речовин, електроніки та ракетного палива, а також від компаній, готових інвестувати ще до того, як замовлення будуть гарантовані. Уряди можуть швидко оголошувати нові цілі. А ось будівництво заводів, підготовка працівників та сертифікація виробничих ліній потребують значно більше часу.

Сполучені Штати стикаються з тими самими проблемами. У червні газета The Wall Street Journal повідомила, що президент Дональд Трамп задіяв Закон про оборонне виробництво (Defense Production Act) для усунення обмежень у виробництві боєприпасів і ланцюгах постачання; у відповідному меморандумі йшлося про дефіцит твердопаливних ракетних двигунів, запалювачів та систем наведення.

Для Європи цей урок постає ще гострішим.

Континент не може розраховувати на те, що американська промисловість завжди компенсуватиме його нестачу виробничих потужностей. Вашингтон залишається ключовим елементом системи стримування НАТО, однак безпека Європи дедалі більше залежить від її власної здатності забезпечувати себе необхідною оборонною продукцією.

Масштаб стає випробуванням для Європи

Початковий етап війни характеризувався екстреними поставками.

Наступний етап пов'язаний зі здатністю поповнювати витрачені ресурси. Чи здатна Європа виробляти артилерійські снаряди, ракети протиповітряної оборони, безпілотники та бронетехніку в обсягах, достатніх для підтримки України, одночасно поповнюючи власні запаси?

Це питання вже змінює обличчя галузі.

Французька компанія Renault домовилася про співпрацю з компанією Thales у сфері створення безпілотних бойових засобів, використовуючи потужності автомобільної промисловості для нарощування випуску продукції оборонного призначення. Заплановане виробництво до 1000 безпілотників на місяць показує, як цивільний сектор може допомагати закривати військові потреби за умов різкого зростання попиту.

Інші країни рухаються в тому самому напрямку. Уряди розглядають можливості виробництва продукції подвійного призначення, прискорення закупівель, спільних замовлень і довгострокових контрактів, тоді як деякі союзники вже переходять до безперервно діючих потужностей із виробництва боєприпасів та нарощування запасів. Мета полягає в тому, щоб забезпечити промисловості достатню впевненість для розширення виробництва.

Однак Європа й досі стикається зі звичними перешкодами.

Національні практики закупівель залишаються розрізненими. Стандарти відрізняються. Менші підприємства часто стикаються з проблемами фінансування. Більші підприємства обережно ставляться до інвестицій у виробничі потужності, які можуть простоювати у разі скорочення обсягів замовлень. Додатковим обмеженням залишається нестача робочої сили, оскільки компанії конкурують за інженерів, зварювальників, техніків і фахівців з електроніки.

Саме тому промислова стратегія має таке саме значення, як і оборонна стратегія.

Підприємства з виробництва боєприпасів і безпілотників рідко опиняються в центрі уваги. Вони не мають політичної символіки винищувачів або військових кораблів. Однак в умовах затяжної кризи саме вони визначають, чи зможуть держави виконати свої військові зобов'язання.

Стратегічний висновок очевидний.

Європі не потрібно замінювати Сполучені Штати. Але їй необхідно стати більш надійним партнером у рамках альянсу. Це зміцнить НАТО, забезпечить Україні більш стабільну та передбачувану підтримку, а також знизить політичні ризики, пов'язані з раптовою нестачею озброєнь і боєприпасів.

Війна в Україні перетворила промисловий потенціал на один із ключових показників сили.

Європейські підприємства більше не перебувають поза лінією фронту. Вони стали її частиною.