Війна в Україні виснажує військовий ресурс Росії

Джерело: Global Watch | 2026-06-20

Українські безпілотники виявляють межі можливостей Росії

Росія, як і раніше, має значні сили, ракети та ядерну зброю. Однак дедалі масштабніша кампанія українських безпілотників показує, що могутність Москви захищена не так надійно, як здавалося раніше.

У той час як лідери G7 збираються в Евіан-ле-Бені, де на порядку денному стоїть питання України, стан російських збройних сил стає частиною дипломатичних розрахунків. Понад чотири роки війни завдали значних втрат російським людським ресурсам, техніці, паливній інфраструктурі та можливостi підтримувати темпи бойових дій.

Для партнерів України питання тепер полягає не лише в тому, який тиск Росія здатна чинити. Не менш важливо й те, який тиск вона здатна витримати.

Україна перетворила війну, в якій Москва розраховувала домінувати, на війну на виснаження, що тепер зачіпає й глибокий російський тил. Удари по нафтопереробних заводах, військових аеродромах і логістичній інфраструктурі виявили прогалини в російській системі протиповітряної оборони та змусили Москву захищати величезну тилову зону, продовжуючи при цьому вести бойові дії на фронті.

Війна на виснаження виявляє слабкі сторони Росії

Втрати російських військ виявилися значно більшими, ніж очікувалося на початку війни.

Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) раніше цього року оцінив загальні бойові втрати російських військ у період із лютого 2022 року до грудня 2025 року приблизно у 1,2 мільйона осіб, включно із загиблими, пораненими та зниклими безвісти. Незалежно перевірити ці цифри складно, однак сам масштаб виснаження вже практично не викликає серйозних суперечок.

Ці втрати мають значення, оскільки вони впливають на те, до яких подальших дії може вдатися Росія.

Москва все ще може набирати новобранців, виплачувати премії та проводити ротацію військ. Однак значна частина цих людських ресурсів використовується для поповнення втрат, а не для створення нових вирішальних бойових можливостей. Це допомагає пояснити, чому просування російських військ залишається обмеженим і дорого обходиться, попри значну вогневу міць.

У лютому агентство Reuters повідомило, що Росія контролює близько 20% території України, однак від початку 2023 року змогла збільшити підконтрольну територію лише приблизно на 1,3%. Фронт не залишається повністю нерухомим, але будь-яке просування дається дедалі дорожче.

Аналітики також звернули увагу на проблеми з ефективністю російських військ на полі бою. Експерт Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг написав, що ефективність російських військ «знижується», навіть попри збереження високої інтенсивності ударів безпілотників, артилерійських обстрілів і застосування планерних авіабомб.

Ця відмінність має значення.

Росія залишається небезпечним противником. Але небезпеку не слід плутати з силою. Армія може продовжувати завдавати втрат, навіть коли її ефективність знижується, техніка виснажується, а просування вперед обходиться дедалі дорожче.

Втрати техніки лише підтверджують цей висновок.

Високі втрати бронетехніки, артилерії та засобів протиповітряної оборони змусили Росію все більше покладатися на відремонтовані системи радянських часів, імпортні комплектуючі та зовнішніх постачальників. ІІранські безпілотники та північнокорейські артилерійські боєприпаси допомагають Москві продовжувати війну, однак така залежність також свідчить про те, що власна промислова база Росії зазнає дедалі більшого навантаження.

Кампанія України з використанням дронів зробила цю напругу більш помітною.

У червні українські безпілотники завдали удару по Московському нафтопереробному заводу компанії «Газпром нефть» — найбільшому постачальнику пального для Московського регіону. За даними Reuters, галузеві джерела повідомили, що внаслідок атаки роботу підприємства було зупинено, а також пошкоджено основну установку переробки, на яку припадає понад половина виробничих потужностей заводу.

Цей удар не лише вразив промисловий об’єкт. Він продемонстрував, що навіть енергетична інфраструктура столичного регіону знаходиться в зоні досяжності.

Тиск з боку дронів посилюється

Кампанія проти нафтопереробних заводів стала одним із найочевидніших способів, за допомогою яких Україна може завдати Росії збитків поза межами фронту.

За даними Reuters, від початку 2026 року кількість українських ударів безпілотниками по російських нафтопереробних заводах подвоїлася, що призвело до повної або часткової зупинки їхньої роботи та скорочення обсягів виробництва бензину, дизельного палива та авіаційного палива. У травні джерела повідомили Reuters, що нафтопереробні заводи, на які припадає приблизно чверть загальних нафтопереробних потужностей Росії, повністю або частково припинили роботу.

Москві стає дедалі важче приховувати наслідки цих ударів всередині країни.

Компанія «Татнефть», один із найбільших нафтовиробників Росії, ввела обмеження на продаж пального на своїх АЗС по всій країні після нападів на інфраструктуру нафтопереробних заводів. Reuters також повідомляло про нестачу пального та довгі черги в окупованих Росією Криму, Краснодарському краї та Донецьку.

Це не означає, що російська економіка руйнується. Але це свідчить про вразливість сектора, який відіграє ключову роль для бюджету Москви, військової логістики та довіри населення.

Така сама тенденція простежується і в повітряній війні.

Удар безпілотників, завданий Україною у 2025 році по російських авіабазах, був спрямований проти стратегічних бомбардувальників та літаків раннього повітряного попередження, що знаходилися далеко від лінії фронту. Reuters не змогло перевірити всі твердження української сторони, але супутникові знімки засвідчили, що на одній з баз було знищено або серйозно пошкоджено певну кількість бомбардувальників.

Для ядерної держави, яка позиціонує себе як надійно захищену на просторі одинадцяти часових поясів, це стало серйозним проявом вразливості.

Російський ядерний арсенал залишається великим і зберігає свою роль інструменту стримування. Водночас війна показала, що інфраструктура, на яку спирається російська військова міць, не є недосяжною. Авіабази, нафтопереробні заводи, склади та транспортні вузли можуть ставати цілями країни, яка поступається Росії за обсягом ресурсів.

Це змінює контекст дискусій у межах G7.

Європейські лідери намагаються переконати Вашингтон у тому, що становище України поліпшилося і що додаткова підтримка може посилити позиції Києва на можливих переговорах. За даними Reuters, один із європейських дипломатів заявив, що зараз існує «єдина оцінка», згідно з якою Росія перебуває в оборонній позиції.

Це не означає, що Україна може швидко досягти перемоги. Вона, як і раніше, стикається з нестачею особового складу, дефіцитом засобів протиповітряної оборони та регулярними російськими ударами по містах і об’єктах інфраструктури.

Однак це означає, що образ Росії як держави з невичерпними можливостями був серйозно підірваний.

Війна не позбавила Москву воєнних можливостей. Однак вона зробила їх дорожчими, вразливішими та більш залежними від систем, по яких Україна вже навчилася ефективно завдавати ударів.

Для країн G7 саме в цьому полягає головний стратегічний урок.

Постійна підтримка не має на меті перемогти Росію одним ударом. Вона має постійно підвищувати ціну агресії, доки можливості Москви не звузяться.

Українські безпілотники вже показали, яким може бути цей шлях.

Вони перенесли війну в тилові райони, які Росія колись вважала безпечними.