Морське дно стає новим фронтом безпеки Європи

Джерело: Global Watch | 2026-06-19

Наступна загроза безпеці Європи може виникнути не через танки, ракети або літаки.

Вона може початися з пошкодженого кабелю на морському дні, виведеного з ладу трубопроводу або вантажного судна, яке тягне якір по інфраструктурі, що забезпечує функціонування економік у цифровому середовищі.

Саме тому Балтійське море стало своєрідним полігоном для перевірки сучасних підходів до безпеки. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році регіон зіткнувся з серією збоїв у роботі електрокабелів, телекомунікаційних ліній та газопроводів, що відображають ширші безпекові ризики.

Деякі випадки досі розслідуються. Інші стосувалися суден, пов'язаних із непрозорими структурами власності, обходом санкцій або маршрутами, що проходили через російські порти.

Висновок полягає не в тому, що кожна несправність є диверсією. Морські аварії трапляються.

Проте важливіше інше: сьогодні Європа змушена захищати інфраструктуру, спроєктовану для економічної ефективності, а не для конфронтації.

Диверсії переміщуються під воду

Підводні кабелі забезпечують майже весь міжконтинентальний інтернет-трафік. Вони також підтримують фінансові транзакції, урядовий зв'язок, торгівлю енергоносіями, хмарні сервіси та військову координацію — вразливість, яка вже стала очевидною в ширших дискусіях щодо підводної інфраструктури.

Саме тому в мирний час про них легко забути, а під час кризи їх складно швидко замінити.

Європейська комісія визнала, що підводні кабелі, які з'єднують Європу, останніми роками неодноразово зазнавали пошкоджень. План дій щодо безпеки кабельної інфраструктури, ухвалений у 2025 році, зосереджений на запобіганні загрозам, їх виявленні, реагуванні, відновленні та стримуванні.

Це свідчить про те, що Брюссель тепер розглядає морське дно як один із елементів стратегічної вразливості Європи.

Балтійське море наочно демонструє, чому це важливо.

5 червня поліція Фінляндії повідомила, що чотири особи проходять підозрюваними у розслідуванні пошкодження двох підводних телекомунікаційних кабелів у Балтійському морі. Вантажне судно Fitburg затримали 31 грудня під час переходу з Росії до Ізраїлю через підозри у пошкодженні кабелів, що з'єднують Фінляндію та Естонію через Фінську затоку.

Матеріали справи передано прокурорам, які визначать, чи є підстави для висунення обвинувачень.

Цей випадок стався після низки попередніх інцидентів, пов'язаних з електрокабелями, телекомунікаційними лініями та газопроводами. Він також відбувся на тлі розширення присутності НАТО в Балтійському морі, де Альянс задіяв фрегати, авіацію та морські дрони.

Саме тут починаються труднощі, пов'язані з діями у так званій «сірій зоні».

Ракетний удар помітний одразу. Пошкоджений кабель — ні.

Причиною може бути диверсія, помилка екіпажу, технічна несправність або інцидент, навмисно замаскований під випадковість.

Така невизначеність дає ворожим гравцям можливість перевіряти швидкість реагування, водночас знижуючи ризик прямої військової ескалації.

Аналітики називають одним із джерел занепокоєння російський «тіньовий флот». У RAND описують ці судна як такі, що працюють через заплутані схеми власності, використовують «зручні прапори», мають ненадійні страхові механізми та прогалини в системах відстеження.

Їхнє головне завдання — підтримувати експорт російської нафти в умовах санкційного тиску. Водночас така непрозорість може ускладнювати розслідування морських інцидентів.

Це не означає, що в кожному випадку йдеться про дії, спрямовані державою.

Але це створює середовище, в якому приховані деструктивні дії складніше виявити, встановити їхніх виконавців і стримати.

Стратегія стримування зміщується в море

Відповідь НАТО мала практичний, а не символічний характер.

У січні 2025 року Альянс оголосив про початок місії Baltic Sentry, спрямованої на захист критичної інфраструктури в Балтійському морі. Марк Рютте заявив, що ця ініціатива посилить військову присутність НАТО та допоможе союзникам ефективніше реагувати на спроби дестабілізації.

У межах місії використовуються фрегати, морська патрульна авіація та морські дрони. Вона також поєднує національні системи спостереження та галузевих операторів у широку мережу, створену для захисту підводної інфраструктури та підвищення її стійкості до загроз.

Це важливо, оскільки жоден альянс не може постійно відстежувати стан кожного кабелю, трубопроводу та місця їх виходу на берег.

Реалістична мета полягає не в тому, щоб забезпечити ідеальний захист. Йдеться про краще розуміння ситуації, оперативніше реагування та збільшення витрат для тих, хто прикривається комерційним судноплавством або прогалинами в законодавстві.

Виклик для Європи має також правовий вимір.

Значна частина цієї інфраструктури розташована у виключних економічних зонах або міжнародних водах, де органи влади не завжди мають достатні юридичні підстави для огляду чи затримання судна без вагомих доказів або співпраці країни, під прапором якої воно ходить.

Аналітики Центру Карнегі зазначають, що європейські держави мають бути готовими до ситуацій, коли правові підстави для дій будуть менш очевидними, ніж під час нещодавніх перевірок.

Саме тому ефективне стримування нині залежить від цілого комплексу заходів: морського моніторингу, контролю за виконанням санкцій, перевірки страхових схем, портового контролю, криміналістичних експертиз та поглибленої взаємодії між державою і бізнесом.

Військові патрулі — лише один з елементів комплексної відповіді.

Сполучені Штати та союзники мають очевидний інтерес до таких заходів, оскільки трансатлантичний обмін даними, оборонні комунікації та фінансові системи залежать від одних і тих самих мереж підводних кабелів та зв'язку.

Однак це питання не обмежується політикою альянсів.

Йдеться про енергетичну безпеку Європи, інтереси приватних компаній, яким належить значна частина інфраструктури, а також про менші країни, що можуть залишитися з меншою кількістю альтернативних маршрутів у разі обриву кабелю.

Стратегічний висновок очевидний.

Підводна інфраструктура перетворилася на вразливу точку, адже вона має критичне значення, залишається відкритою для загроз і її складно захищати без ризику загострення ситуації. Для створення невизначеності в Балтійському морі, ворожій стороні не потрібно встановлювати контроль над регіоном.

Для цього достатньо зробити так, щоб кожне відключення викликало політичні підозри, а кожен ремонт розглядався крізь призму безпеки.

Відповіддю має бути не паніка, а стійкість.

Додаткові патрулі можуть знизити ризики. Детальніше картографування кабелів, швидші можливості для ремонту, жорсткіші правила страхування та скоординовані санкції можуть зробити систему менш вразливою.

Більш чіткі правові процедури також здатні підвищити дієвість заходів із забезпечення виконання норм.

Морське дно більше не є суто технічним простором, відокремленим від геополітики. Воно стало частиною безпекового периметра Європи.

Країни, які найшвидше адаптуються до нових умов, матимуть більше можливостей для збереження стійкості своїх економік, стабільності енергетичних систем та стримування потенційних противників високою ціною деструктивних дій.