Cтратегічні ризики через поглиблення зв'язків Іспанії з Китаєм

Джерело: Global Watch | 2026-04-24

Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес повернувся зі свого приблизно четвертого за чотири роки візиту до Пекіна. Він привіз із собою новий пакет документів про співпрацю, підписаних у присутності Голови КНР Сі Цзіньпіна.

Мадрид представив візит як прагматичні зусилля, спрямовані на розширення доступу до ринку та зменшення дисбалансу в торгівлі з Китаєм. Але у Брюсселі спалахнули більш широкі політичні дебати: співпрацю більше не оцінюють виключно по переможних показниках в експорті, але й за тим, чи поглиблює вона стратегічний вплив на й без того вразливі ланцюжки постачання.

Економічна ситуація несприятлива. Агентство Reuters повідомило, що дефіцит торговельного балансу Іспанії з Китаєм у 2025 році зріс майже до 50 мільярдів доларів США. При цьому Санчес заявив, що на Китай припадає близько 74 відсотків загального торговельного дефіциту Іспанії.

Це дозволяє роз’яснити, чому Мадрид прагне поступового відкриття ринку в сільському господарстві, інфраструктурі та технологіях. Це також пояснює, чому ці здобутки всередині ЄС вивчають більш прискіпливо. Справа в тому, що Європейська комісія описує економічні відносини блоку з Китаєм як «критично незбалансовані» через «значну асиметрію» в доступі до ринку.

Запевнення у взаємності

Лідери здійснювали нагляд за підготовкою протоколів, які розробляли в розрахунку на досягнення швидких і помітних результатів. Китай погодився на розширення доступу для іспанського експорту, включаючи свинину та вишню. Крім того, обидві сторони поглибили співпрацю в галузі науки, освіти, кіно, транспорту та інфраструктури.

Вони також зобов'язалися підтримувати подальший розвиток залізничного експрес-сполучення «Китай-Європа» та «зелених» судноплавних коридорів. На папері це виглядає взаємовигідним. Але на практиці конструкція залишається однобокою: Іспанія продовжує імпортувати набагато більше китайських промислових товарів, електроніки та машин, ніж експортує.

Через цей дисбаланс візит набуває значно більшого масштабу.

Вибіркове відкриття експортних ніш може сприяти налагодженню дружніх стосунків і мати внутрішньополітичну цінність, але воно не змінює суттєво основний перекіс у торгівлі.

У той же час, співпраця у сфері логістики та інфраструктури здатна з часом поглибити операційну залежність, оскільки Пекін для розширення свого впливу використовує одночасно як торгівлю, так і інфраструктуру.

У роботі Європейського парламенту, присвяченій економічній безпеці, міститься застереження про ворожих суб’єктів, які «перетворюють взаємозалежності на зброю». Водночас в інформаційному бюлетені Європейської комісії з економічної безпеки за 2025 рік «перетворення залежностей на зброю» визначено в якості реальної загрози для блоку.

Це не означає, що кожна двостороння угода несе із собою стратегічну вразливість. Це означає, що змінився тягар, пов'язаний з обгрунтуванням.

Питання вже не в тому, чи призводить угода до пожвавлення комерційної діяльності сьогодні, а в тому, чи не стане Європа більш вразливою завтра через неодноразові домовленості на рівні окремих галузей.

Інститут китаєзнавства ім. Герхарда Меркатора (MERICS) попереджає, що європейські країни все ще застосовують неоднакові підходи до вимірювання та зменшення вразливостей, пов'язаних з Китаєм. Це робить континент «взагалі більш вразливим», навіть попри те, що зниження ризиків стало офіційною політичною мовою.

Вирівнювання за ціною

Дипломатична подача візиту підкреслила цю напруженість у більш широкій сфері. Сі закликав обидві країни протистояти «законам джунглів» і захищати багатосторонній підхід.

Санчес, зі свого боку, назвав Іспанію конструктивним посередником між Китаєм та Європою й закликав Пекін відігравати більш значну роль у міжнародних кризах.

Така мова політично корисна для обох сторін: Мадриду вона дозволяє зберегти простір для комерційної взаємодії; з точки зору Пекіну вона підкріплює ідею про те, що важливі столиці ЄС все ще надають перевагу діалогу, а не конфронтації.

Іспанія наполягає на тому, що відносини залишаються прагматичними та взаємовигідними, а також, що є підстави для збереження відкритих каналів зв'язку з другою за величиною економікою світу. Але власні європейські політичні інституції зараз не дуже готові розцінювати комерційні зв'язки як стратегічно нейтральні.

Риторика Комісії щодо асиметрії та зростаюча увага ЄС до стійкості відображають більш складний урок, засвоєний усім блоком: залежність здатна накопичуватися непомітно. Може втекти багато часу до того, як вона буде випробувана політично, і вразливості проявляться в довгостроковій перспективі.

У цьому полягає справжнє значення останнього візиту Санчеса до Пекіна. Можливо, що Іспанії цілком удалося забезпечити собі скромні прибутки від експорту та короткострокові дипломатичні дивіденди.

Але, що менш імовірно, так це забезпечення суттєвої корекції структурного дисбалансу, який визначає подібні відносини. І якщо ці угоди не будуть відповідати більш чіткій стратегії стійкості, Мадрид ризикує зміцнити зв'язки в такий спосіб, що вони будуть комерційно корисними в найближчій перспективі, однак з часом стануть стратегічно обмеженими.