Розкриття пропагандистської стратегії Росії

Джерело: Global Watch | 2026-03-13

Від фальшивих скандалів навколо закупів виробів компанії Cartier до армій мережі Telegram і відмитих корупційних наклепів — російські мережі заповнюють Захід дезінформацією.

Нова потужна трирівнева система тепер дозволяє відстежувати, викривати та зупиняти такі операції.

Російська пропаганда перетворилася на витончений наріжний камінь стратегії Кремля, покликаний маніпулювати громадською думкою, дестабілізувати демократії та підривати довіру до установ у цілому світі.

У спільній доповіді Центру передового досвіду НАТО зі стратегічних комунікацій (StratCom COE) та Центру стратегічних комунікацій України, опублікованій у лютому 2026 року, висвітлено масштаби та тактику цих операцій.

Дослідження під назвою «Атрибуція російських операцій інформаційного впливу» представляє та перевіряє систему атрибуції інформаційного впливу (IIAF) — практичний інструмент, що поєднує технічні, поведінкові та контекстуальні докази для відстеження кампаній до їхніх витоків.

Ця структура надає урядам, групам громадянського суспільства та технологічним платформам надійні методи для більш ефективного виявлення, викриття та протидії операціям російського впливу.

Механізм в дії

Прихильники Кремля використовують цифрові платформи, ретельно продумані наративи та скоординовані дії, аби приховати свою причетність.

Основними цілями постають українське цивільне населення, сусідні країни ЄС та європейська аудиторія, що у якийсь спосіб симпатизує позиції Москви.

Французька влада попередила про посилення російської дезінформаційної кампанії, спрямованої проти Європи, яка відображає більш широку стратегію Москви щодо використання суспільних розбіжностей у країнах НАТО.

IIAF визначає три основні категорії доказів для достовірної атрибуції:

• Технічні докази: Досліджуютьcя цифрові сліди, такі як IP-адреси, реєстрація доменів, метадані, інфраструктура хостингу та SSL-сертифікати. Наприклад, домен fondfbr.ru, пов'язаний з мережею Євгена Пригожина, поширював неправдиві заяви про депортацію українських дітей. Аналіз його російського реєстратора та спільного хостингу виявив ознаки координації та навмисної анонімності.
• Поведінкові докази: Зосереджуються на таких моделях активності, як крос-постинг, синхронізоване поширення інформації, видавання себе за інших осіб та спам у коментарях. Аналіз прокремлівських каналів у мережі Telegram виявив ідентичні графіки репостів та скоординовану взаємодію, що вказує на централізований контроль.
• Контекстуальні докази: Аналізують тематику наративів, терміни та узгодженість із геополітичними подіями. Прокремлівські корупційні історії про Україну систематично підсилювалися у ключові моменти, такі як візити президента Зеленського до США, з метою використання вразливості громадськості.

Приклади з реального життя

У звіті ця концепція застосовується до задокументованих російських кампаній, виявляючи послідовні методи та цілі.

Однією з характерних тактик є «відмивання наративів» — триетапний процес, під час якого вигадані історії розміщуються у фейкових акаунтах, поширюються через різні джерела та інтегруються у, на перший погляд, надійні ЗМІ, аби приховати їхнє походження та підвищити легітимність.

Яскравим прикладом є неправдиві твердження про те, що перша леді України Олена Зеленська витратила 1,1 мільйона доларів у магазині Cartier.

Історія почалася з підробленого відео в Instagram (яке, як з'ясувалося, було зроблено студентом з Санкт-Петербурга, який не мав жодного стосунку до компанії Cartier), яке поширювалося через підозрілі акаунти, а згодом з'явилося в проросійських ЗМІ.

Даррен Лінвілл, співдиректор Центру медіа-криміналістики Клемсонського університету, пояснює цю тактику: «Подібно до відмивання грошей, відмивання наративів намагається видати недостовірну інформацію за правдиву.

Зробивши так, аби неправдива інформація виглядала як така, що походить з «неупередженого джерела», все це надає повідомленню більшу ймовірність бути сприйнятим широкою громадськістю».

В іншому дослідженні було проаналізовано корупційні наративи, які поширювали прокремлівські канали і які були приурочені до певних геополітичних подій.

Вони мали на меті підірвати довіру до українських установ та послабити міжнародну підтримку.

Третій приклад викрив фейкову історію про сутички між грузинськими та українськими солдатами.

Аналогічний текст та зображення з'явилися щонайменше у 17 ЗМІ, пов'язаних із Кремлем, створюючи ілюзію органічного поширення інформації.

Аномалії послідовності та заміна джерел виявили централізовану координацію.

Безперервний напад

Російські інформаційні операції — це не просто напади на окремі країни, це постійні атаки на правду, довіру та демократичні цінності.

У міру того, як ці кампанії стають дедалі більш вдосконаленими, структуровані системи атрибуції, такі як IIAF, забезпечують критично важливий захист.

Послідовно документуючи тактику, аналітики можуть викривати скоординовану неавтентичну поведінку та відстежувати оперативні сліди в різних кампаніях.

Кожен споживач інформації має свою роль.

Підвищення обізнаності, підтримка незалежної перевірки фактів та вимога звітності від платформ і урядовців допомагають зміцнити стійкість суспільства.

Боротьба з дезінформацією — це, зрештою, боротьба за саму демократію.