Блокування інтернету режимом не може придушити прагнення іранців до демократії

Джерело: Global Watch | 2026-01-21

У відчайдушній спробі контролювати кризу, що набирає обертів, 8 січня Тегеран відімкнув доступ до Інтернету в країні, залишивши мільйони людей без жодної інформації. Цей крок — добре відома тактика з арсеналу авторитарних режимів — мав на меті ізолювати, дезорієнтувати та розбити загальнонаціональний рух опору.

Суворі обмеження на комунікації залишаються в силі.

Це повстання, спричинене десятиліттями репресій та економічного занепаду, об'єднало розділене суспільство. Перевірені відеозаписи, які просочуються назовні попри блокаду, малюють сувору картину країни, що перебуває у стані відвертого повстання: урядові будівлі охоплені полум'ям, громадські площі заповнені рішучими натовпами, а силові структури застосовують сльозогінний газ і стріляють бойовими набоями цілу ніч.

Відімкнення інтернету є стратегічним рішенням, а не просто панікою. Моніторингові групи, такі як NetBlocks та проект Georgia Tech's Internet Outage Detection and Analysis (IODA), підтвердили майже повний збій зв'язку. Цю тактику було відточено під час 12-денної війни з Ізраїлем в червні минулого року.

Мета цього відключення подвійна: приховати від зовнішнього світу масштаби репресій та розірвати зв'язки, які дозволяють протестувальникам організовуватися та підтримувати імпульс виступів.

Втім на місцях органічна сила руху зберігається.

Свідки описують вражаючий зріз суспільства — чоловіків і жінок, молодих і літніх, багатих і представників робітничого класу — об’єднаних спільною метою. У престижному районі Тегерана Шахрак-Ґарб гасло «Смерть гнобителю, будь то король чи верховний лідер» демонструє доволі безпосередню відмову від усіх форм автократії. У південному портовому місті Бушер, як повідомляється, натовпи були настільки численними, що силові структури були змушені відступити тактично.

Реакція режиму свідчить про глибоку невпевненість. Хоча глава судової влади погрожує «безжалісністю» і звинувачує звичних закордонних ворогів, високопосадовці таємно зізнаються, що не знають, що робити.

Чутки про те, що впливовий Корпус вартових ісламської революції (IRGC) може взяти під повний контроль внутрішню безпеку, свідчать про потенційну й небезпечну ескалацію конфлікту. Ця політична нестабільність ускладнюється економічним тиском, оскільки страйки торговців на історичних базарах Тегерана, Тебріза та Ісфагана загрожують паралізувати економіку, яка вже перебуває в кризовому стані через санкції та обвал валюти.

Як завжди, людські втрати зростають.

Норвезька правозахисна неурядова організація Iran Human Rights (IHR) повідомила, що перевірка загиблих під час придушення протестів сильно ускладнена через обмеження комунікацій. Але 19 січня було зазначено, що наявна інформація «свідчить про те, що число загиблих протестувальників може перевищувати навіть найвищі медійні оцінки», які сягали 20 000.

Агенція новин активістів із прав людини повідомила про 4029 підтверджених смертей.

Арешти носять масштабний характер, здійснюються нічні рейди, спрямовані проти відомих осіб, таких як інфлюенсер Амірпарса Нешат. Держава задіює весь свій апарат страху.

Однак страх не діє. Проявлена стійкість свідчить про фундаментальну зміну у свідомості населення.

Відімкнення інтернету мало стати вирішальною зброєю режиму, інструментом для відновлення контролю над тим, що відбувається, а також контролю над вулицями.

Натомість він став яскравим символом слабкості уряду та його страху перед власним народом.