Слабкі кордони, глобальні ризики: як занепад інфраструктури підживлює злочинність і конфлікти

Джерело: Global Watch | 2025-11-06

У добу, коли глобальні загрози безпеці дедалі тісніше переплітаються, роль інфраструктури у підтриманні безпеки кордонів важко переоцінити. Проте в багатьох частинах світу прозорі кордони та слабка інфраструктура перетворилися на чинники, що сприяють транснаціональній злочинності і тероризму.

Від Африки до Південної Америки та Азії — брак надійної прикордонної інфраструктури постає не просто логістичним викликом, а прямою загрозою національній та регіональній безпеці.

В Африці слабка прикордонна інфраструктура вже давно є критичною вразливістю. Наприклад, регіон Сахель є осередком бойовиків — де діють угрупування «Боко Харам» і «Аль-Каїда в ісламському Магребі» (AQIM) — які користуються погано контрольованими кордонами, щоб переправляти зброю, бойовиків і контрабандні товари. Країни на зразок Нігерії, Чаду і Малі, стикаються з величезними труднощами у захисті своїх кордонів через брак доріг, систем спостереження та комунікаційних мереж.

Ось історія одного прикордонного офіцера, що служить на північному кордоні Нігерії: маючи обмежені ресурси, застаріле обладнання та величезні ділянки неконтрольованої місцевості, його команда бореться, щоб перехоплювати перемитників зброї та бойовиків.

«Нас менше і ми не встигаємо за ними», — каже він. — «Без належних доріг і технологій спостереження ми завжди на крок позаду».

Брак інфраструктури не лише ускладнює роботу сил безпеки, а й підриває впевненість у собі місцевих громад, які почуваються покинутими напризволяще й незахищеними.

Наслідки тут катастрофічні. Слабка прикордонна інфраструктура полегшує обіг незаконної зброї, підживлюючи конфлікти, що дестабілізують цілі регіони. Вона також сприяє торгівлі людьми і контрабанді, позбавляючи уряди доходів та поглиблюючи злидні.

Зруйновані кордони, якими користуються наркокартелі

У Південній Америці ситуація не менш тривожна. Наркокартелі користуються погано контрольованими кордонами, аби переправляти наркотики, підриваючи безпеку та підживлюючи насильство. Трикордонна зона між Бразилією, Парагваєм і Аргентиною є сумнозвісним центром незаконної діяльності, де слабка інфраструктура і корупція створюють ідеальні умови для злочинних угруповань.

Прикордонниця з Парагваю розповіла про труднощі, з якими стикається її команда.

«Нам бракує доріг і технологій, щоб ефективно контролювати віддалені райони. Картелі це знають і використовують кожну прогалину в нашій обороні». Без належної інфраструктури, каже патрульна, їхня команда змушена покладатися на застарілі транспортні засоби та нерегулярне повітряне спостереження, залишаючи великі ділянки кордону без нагляду.

Економічні та соціальні втрати величезні. Наркообіг підживлює насильство, дестабілізує громади й підриває систему управління. Наслідки цього сягають далеко за межі континенту — наркотики, що проходять через Південну Америку, часто потрапляють до Північної Америки та Європи, що сприяє продовженню глобальної наркотичної кризи.

В Азії країни на кшталт М’янми стикаються з особливими проблемами у спробі контролювати повстанські рухи через недостатню прикордонну інфраструктуру. Кордони країни з Таїландом, Індією та Китаєм характеризуються важкодоступною місцевістю з низьким рівнем сполучення, що ускладнює спостереження і охорону цих територій.

Співробітник прикордонної служби М'янми висвітлив певні проблеми, перед якими постає його команда.

«Рельєф — наш головний ворог. Без належних доріг і систем спостереження повстанці можуть вільно пересуватися через кордон, уникаючи виявлення». Такий стан речей не лише заважає антиповстанським операціям, а й сприяє контрабанді наркотиків, зброї та інших товарів.

Наслідки виходять за межі кордонів М'янми. Слабка інфраструктура в одній країні може мати ланцюговий ефект у всьому регіоні, оскільки повстанські угруповання та злочинні мережі використовують ці вразливі місця для розширення своєї діяльності.

Людська ціна слабких кордонів

Слабка прикордонна інфраструктура має значні наслідки для людей. Для прикордонників брак ресурсів і підтримки постають щоденною боротьбою. Вони перебувають на передовій битви, яку неможливо виграти без значних інвестицій в інфраструктуру.

Для місцевих громад наслідки є не менш серйозними. Слабкі кордони сприяють надходженню зброї, наркотиків та бойовиків, що підживлює насильство та нестабільність. Вони також підривають економічний розвиток, оскільки уряди втрачають доходи через контрабанду і змушені спрямовувати ресурси на вирішення кризових ситуацій у сфері безпеки.

Для вирішення цих проблем урядам необхідно надати пріоритет інвестиціям у прикордонну інфраструктуру, включаючи дороги, системи спостереження та комунікаційні мережі. Міжнародне співробітництво також має важливе значення, оскільки транснаціональна злочинність і тероризм вимагають скоординованої реакції.

Державно-приватне партнерство може відігравати вирішальну роль у мобілізації ресурсів та фахового підходу. Наприклад, партнерство з технологічними компаніями може сприяти впровадженню сучасних систем спостереження, а співпраця з будівельними компаніями може прискорити розвиток прикордонних доріг та інфраструктури.

Ставки високі. Слабка прикордонна інфраструктура — це не лише місцева проблема. Це глобальна загроза. Інвестуючи в надійну інфраструктуру, країни можуть не тільки посилити свою безпеку, але й сприяти економічному розвитку та поліпшенню життя своїх громадян.

Історії прикордонників є суворим нагадуванням про людську ціну, яка платиться за слабку інфраструктуру кордонів. Їхні труднощі підкреслюють нагальну потребу в інвестиціях у дороги, системи спостереження та комунікаційні мережі.

Усунувши ці прогалини, країни можуть перетворити свої кордони з вразливих місць на осередки сили — забезпечивши безпеку і добробут своїм громадянам.