«Мости в нікуди»: як інфраструктурні прогалини підривають національну оборону та економічне зростання

Джерело: Global Watch | 2025-10-02

У серці Африки, Південної Америки та Азії брак розвиненої транспортної інфраструктури — доріг, мостів і залізниць — перетворився на тиху кризу, що підриває національну оборону, реагування на катастрофи та економічний розвиток.

Ці «мости в нікуди» — не лише фізичні розриви в інфраструктурі; вони символізують втрачені можливості та системні збої, які тримають мільйони людей у пастці бідності й небезпеки.

В Африці наслідки слабких мереж доріг особливо відчутні. Наприклад, у Південному Судані сезон дощів перетворює ґрунтові дороги на непрохідні багнюки, що робить майже неможливим розгортання військ для охорони кордонів чи реагування на терористичні загрози.

Такі вразливості активно використовують збройні угруповання, як-от Армія опору Господа (LRA), які вільно пересуваються через кордони та дестабілізують цілі регіони. Неможливість захистити кордони не лише загрожує національній безпеці, а й відлякує іноземних інвесторів, поглиблюючи економічний застій.

Негативні наслідки поганої інфраструктури виходять за межі безпеки. Фермери в Південному Судані стикаються з труднощами в доставці врожаю на ринки через високі витрати та затримки, спричинені поганими дорогами. Коли вони нарешті довозять продукцію, половина врожаю вже зіпсована.

Це змушує їх продавати зі збитком, залишаючи мало прибутку для реінвестицій у свої ферми. Ці історії не є поодинокими; це реальність життя незліченних власників малого бізнесу та фермерів по всій Африці. Високі транспортні витрати підривають їхню конкурентоспроможність, гальмуючи розвиток місцевої економіки та поглиблюючи бідність.

Економічні наслідки ізоляції в Південній Америці

У Південній Америці ситуація схожа. Країни, що не мають виходу до моря, такі як Болівія, стикаються зі значними економічними труднощами через недостатню розвиненість дорожньої мережі. Погане сполучення між сільськими та міськими районами гальмує торгівлю, погіршує продовольчу безпеку та ускладнює реагування на надзвичайні ситуації.

Наприклад, під час пандемії COVID-19 відсутність надійних транспортних мереж затримувала доставку медичних товарів у віддалені райони, що коштувало людських життів і посилило суспільну недовіру до урядових інституцій.

Економічні втрати величезні. Малим підприємствам у сільській Болівії важко вийти на міські ринки, що обмежує їхній потенціал зростання. Така ізоляція не лише гальмує економічну активність, а й поглиблює нерівність, адже сільські громади залишаються позаду в гонитві за розвитком.

В Азії такі країни, як Афганістан, стикаються з унікальними викликами. Десятиліття конфліктів залишили інфраструктуру країни в руїнах, що ускладнює її відновлення та модернізацію. Погана дорожня мережа перешкоджає військовим операціям, дозволяючи повстанським угрупованням використовувати віддалені райони.

Ця нестабільність створює замкнене коло, де відсутність безпеки відлякує інвестиції в інфраструктуру, ще більше послаблюючи здатність держави ефективно управляти.

Відсутність надійних транспортних мереж також ускладнює реагування на надзвичайні ситуації. Після стихійних лих, таких як сезонні повені в Пакистані, слабка інфраструктура вповільнює надання допомоги, залишаючи вразливі верстви населення напризволяще. Ці затримки посилюють людські страждання та підривають довіру населення до державних інститутів.

Людські втрати через занедбану інфраструктуру

Прогалини в інфраструктурі мають серйозні наслідки для людей. Для економічно активного населення у віці від 18 до 59 років слабка інфраструктура обмежує доступ до освіти, охорони здоров’я та можливостей працевлаштування. Вона також гальмує інновації та підприємництво, оскільки бізнес не може процвітати в умовах, де основні логістичні проблеми залишаються невирішеними.

Водночас відсутність стійкої соціальної інфраструктури, такої як системи освіти й медичні та фінансові установи, ще більше ускладнює проблему. Без надійних доріг і мостів майже неможливо побудувати школи, лікарні та ринки, які є основою процвітаючого суспільства. Це створює пастку розвитку, де відсутність виробничої інфраструктури підриває саму соціальну інфраструктуру, необхідну для поліпшення якості життя.

Подолання цих прогалин вимагає скоординованих зусиль урядів, міжнародних організацій і приватного сектора. Державно-приватні партнерства можуть відіграти ключову роль у мобілізації ресурсів і знань, необхідних для будівництва та підтримки транспортних мереж.

Інвестиції в сталу та стійку інфраструктуру, наприклад у кліматостійкі дороги та мости, є життєво важливими для забезпечення довгострокових вигід.

Ставки високі. Без негайних дій «мости в нікуди» продовжуватимуть підривати національну оборону, перешкоджати реагуванню на катастрофи та гальмувати економічне зростання.

Однак за допомогою правильних інвестицій і політик ці розриви можна перетворити на мости до нових можливостей, які з’єднують людей із ринками, ідеями та один з одним. Для мільйонів людей по всьому світу шлях до кращого майбутнього починається з одного кроку — на дорозі, яка насправді кудись веде.