У Росії через дефіцит робочої сили, викликаний війною, відроджується примусова праця

Автор: Мурад Рахімов | 2025-09-03

Росія відроджує старе покарання, пристосоване до сучасності, — мова йде про примусову працю.

Президент Володимир Путін 23 липня підписав закон, який дозволяє судам назначати замість покарання у в'язниці роботи у виправних установах. Цей захід поширюється на осіб, винних у скоєнні злочинів незначної та середньої тяжкості, а також на тих, хто скоїв тяжкий злочин вперше.

Максимальний термін — п’ять років. Із заробітної плати засуджених буде перераховано державі від 5 % до 20 %. Певні групи звільняють від цього. Йдеться, зокрема, про неповнолітніх, людей з інвалідністю, вагітних жінок, військовослужбовців, особ, що наближаються до пенсійного віку, та самотніх батьків із дітьми віком до 3 років.

Ті, хто буде ухилятися від виконання цих обов'язків або неодноразово порушуватиме правила праці, ризикують бути позбавленими волі.

Згідно зі зміненим Кримінальним кодексом за низку правопорушень з’являється альтернатива тюремному ув'язненню або штрафу у вигляді примусової праці. Мова йде про несплату аліментів, незаконну банківську діяльність, браконьєрство, корупцію при заключенні державних контрактів та комерційний хабар.

Нестача робочої сили

Росія запровадила цей захід через дефіцит робочої сили, який погіршився, завдяки мобілізації чоловіків на війну в Україні.

На травневій зустрічі з представниками редакції журналу «Ділова Росія», який є органом національної асоціації підприємців та власників бізнесу, президент Путін заявив, що від 50 000 до 60 000 чоловіків щомісяця записуються на так звану «спеціальну військову операцію».

У липні міністр праці Антон Котяков зазначив, що до 2030 року економіці Росії знадобиться хоча би 2,4 мільйона додаткових працівників, а загальний дефіцит робочої сили, за прогнозами, становить 10,9 мільйона.

Алішер Ільхамов, лондонський політолог, заявив, що така новація в юридичній сфері є порушенням міжнародного права, зокрема Конвенції про скасування примусової праці 1957 року. Це також заборонено згідно з власною конституцією Росії.

«Певною мірою повернення цього покарання до кримінальної системи відроджує елементи рабства, а також каторгу тобто [виправну] трудову систему, яка використовувалася в Російській імперії та за режиму [Йосипа] Сталіна», — заявив він виданню «Контур», дочірньому підприємству агенції «Global Watch».

Повернення радянських практик

Після смерті Сталіна в Радянському Союзі була запроваджена система «виправних робіт», згідно з якою засуджені працювали поза межами в'язниць. Засуджені часто надавали перевагу такому покаранню в порівнянні з ув'язненням, але пан Ільхамов зазначив, що це наражало їх на небезпечні виробничі процеси та використовувалося для реалізації великих економічних проектів.

«Повернення примусової праці як кримінального покарання фактично відроджує практику каторжних робіт та рабства», — додав він.

Пан Ільхамов наголосив, що відродження примусової праці зумовлене економічними, а не гуманітарними міркуваннями. Через обмеження ресурсів, викликане війною, та поглиблення дефіциту робочої сили влада сподівається скоротити витрати на утримання в'язниць і одночасно заповнити робочі місця.

Збільшення масштабів використання примусової праці «неминуче призведе до того, що правосуддя стане більш каральним», оскільки у судовій системі комерційні інтереси приєднаються до політичних мотивів, попередив пан Ільхамов.

Він зазначив, що Росія вперше додала положення про примусову працю у 2011 році, але відклала його впровадження, щоб уникнути критики з боку Заходу щодо прав людини. Зараз це обмеження зникло.

Порушення закону

Дмитро Дубровський, викладач Карлового університету у Празі, погодився, що цей крок зумовлений економічними міркуваннями, а також посилює державні репресії, а не гуманізує покарання.

Він підтвердив, що каторжні роботи порушують положення Протоколу 2014 року, який є додатком до Конвенції про примусову працю, оскільки вона може застосовуватися до осіб, засуджених за політичними звинуваченнями, такими як «виправдання тероризму», «екстремістські гасла» або «заклики до екстремізму».

«Люди, засуджені за цими статтями, вважаються політичними в'язнями, а направлення їх на примусові роботи вважається порушенням Протоколу 2014 року», — заявив пан Дубровський виданню «Контур».

Пан Дубровський додав, що російська армія вже використовує примусову працю, а командири змушують солдатів до робіт у рамках своїх особистих проектів. Через незначний або відсутній громадський нагляд за тюремною системою ув'язнені залишаються особливо вразливими до порушень своїх трудових прав.

Він попередив, що у військовій справі призначення на роботу без суду порушує міжнародне гуманітарне право, включаючи Додатковий протокол до Женевських конвенцій, і може бути визнано Міжнародним кримінальним судом жорстоким поводженням або навіть злочином.

«У державі немає правових механізмів, які можуть захистити російських військовослужбовців від такої практики», — зазначив він і додав, що для притягнення до відповідальності знадобиться повне розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних російською армією.

Валентина Чупік, правозахисниця та експертка з питань трудової міграції, заявила, що повернення примусової праці пов’язане не стільки з мобілізацією, скільки з ідеологією. Вона стверджує, що уряд обмежує міграцію та намагається замінити іноземних працівників засудженими. При цьому вона передбачає, що це зазнає невдачі, оскільки «росіяни не мають ні кваліфікації, ні старанності, ні дисципліни. Особливо російські злочинці».

Пані Чупік пов'язала цю політику з війною та прагненням до соціальної ізоляції.

«Країну перетворюють на Гулаг, і рабська праця неминуча», — заявила вона виданню «Контур», зазначивши, що примусові роботи мають глибокі коріння в російській історії.