Трикутна дипломатія Китаю: розширення впливу через багатосторонність

Автор: Чень Мейхуа | 2025-08-25

На тлі скорочення програм зовнішньої допомоги США Пекін активізував зусилля із завоювання прихильності сусідів та розширення свого впливу, поєднуючи ініціативи розвитку з багатосторонньою дипломатією.

У червні Китай і Сінгапур домовилися створити «Програму підготовки для третіх країн» для представників Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та Тимору-Лешті в межах їхнього «Всеосяжного високоякісного партнерства, орієнтованого на майбутнє».

Того ж таки місяця Китай провів перший саміт Китай–Пакистан–Бангладеш, у ході якого сторони домовилися заснувати тристоронній механізм співпраці, що охоплює торгівлю, кліматичні зміни та інфраструктуру.

Дедалі більший акцент Китаю на трикутній співпраці — партнерстві у сфері розвитку щонайменше між трьома учасниками: двома або більше країнами, що розвиваються, та розвиненою країною чи міжнародною організацією — відображає стратегічну переналаштованість і прагнення до інновацій, повідомляло видання Diplomat у липні.

На тлі конкуренції між Китаєм та США основні цілі Пекіна полягають, по-перше, у «зміцненні зв’язків з регіональними лідерами шляхом інтеграції програм розвитку поряд з економічними важелями», а по-друге, у «посиленні іміджу Китаю як прихильника багатосторонності, що дає змогу переформатовувати глобальні інститути на свою користь», йдеться у звіті.

Багатосторонній курс

У квітні Пекін скликав Центральну конференцію з питань роботи з сусідніми країнами — рідкісну зустріч Центрального комітету Комуністичної партії Китаю, зосереджену на зовнішній політиці, яку очолив голова Сі Цзіньпін.

Цей захід засвідчив відновлений курс на згуртування регіональних партнерів та зміцнення «геополітичного тилу» Китаю.

Місяцем згодом Міжнародний відділ КПК провів діалоги з політичними партіями з Північно-Східної та Південно-Східної Азії.

Метою цього було просувати багатосторонню дипломатію та спільно забезпечувати регіональну стабільність і розвиток шляхом посилення стратегічної взаємної довіри, поглиблення співпраці, пошуку спільних позицій за умов відкладення розбіжностей і створення синергії між регіональними політичними силами.

Китайська трикутна співпраця не обмежується лише групами з трьох країн.

На саміті АСЕАН–Китай–Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, що відбувся в Куала-Лумпурі, прем’єр Китаю Лі Цян заявив, що ця платформа обміну є «без перебільшення першопрохідницьким кроком у сфері регіональної економічної співпраці» і що взаємодія між трьома зазначеними сторонами може породити «динамічну економічну сферу».

Співпраця Китаю з державами Перської затоки та іншими регіонами «ґрунтується на дусі Ініціативи «Один пояс, один шлях” (BRI)», — сказала Крісті Цзун-Цзу Сю, директорка Центру досліджень АСЕАН Тайваню при Інституті економічних досліджень Чжун-Хуа, в інтерв’ю Focus, сестринському виданні Global Watch.

BRI — це китайський проєкт із розбудови глобальної інфраструктури, покликаної полегшити експорт сировини з бідних країн до Китаю.

За словами Сю, китайці активно створюють нову платформу завдяки тристоронній співпраці, яка надає більшу гнучкість країнам, що не бажають укладати формальні альянси.

Інтереси Китаю

Щодо співпраці Китаю із Сінгапуром та Тимором-Лешті, Сю зазначила, що Китай уже має значний вплив у Тиморі-Лешті.

Тепер, коли він пропонує програми з розбудови потенціалу та курси підготовки, аби допомогти Тимору-Лешті приєднатися до АСЕАН цього року, очікується, що Китай ще більше посилить свій вплив у регіоні, сказала вона.

«Китай досить активно шукає можливостей для співпраці, аби консолідувати свої інтереси», — сказав Ян Чонг, політолог із Національного університету Сінгапуру, у коментарі для Focus.

Такий формат співпраці може допомогти Китаю розширити свій вплив, але не всі подібні зусилля матимуть саме такий результат, додав він

Організація BRICS, очолювана Китаєм, становить виклик для Сполучених Штатів, розширюючи китайський вплив завдяки своєму гнучкому механізму «Плюс», зазначила Сю.

BRICS — це багатонаціональний торговельний блок, названий на честь перших учасників: Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки.

Наприклад, BRICS збільшив кількість учасників до 10, дозволивши таким членам АСЕАН, як Малайзія та В’єтнам, приєднатися за моделлю «Плюс».

Ця модель «надає новий формат участі для країн чи корпорацій, які не аж так надто палають бажанням приєднатися безпосередньо, але все ж прагнуть вийти на ринки», — сказала Сю.