Нова холодна війна: мілітаризація Арктики

Джерело: Global Watch | 2025-08-15

Арктика, яка колись була безлюдним простором криги і тиші, тепер гуде від механічного реву двигунів і мовчазної напруги геополітики.

Супутникові знімки показують мозаїку нових злітно-посадкових смуг, радіолокаційних куполів і військових баз, що пронизують білий ландшафт. Те, що колись було крижаним кордоном, переважно незачепленим глобальною конкуренцією, швидко стає одним з найбільш стратегічно спірних регіонів на Землі.

Ця зміна настільки ж різка, як і сам місцевий ландшафт. Під впливом кліматичних змін Арктика тане швидше, ніж науковці вважали можливим.

Колись непрохідні маршрути, такі як Північно-Західний прохід і Північний морський шлях, стають судноплавними протягом вже більшої частини року. За прогнозами, вже у 2035 році влітку Арктичний океан може повністю втратити кригу, що матиме значний вплив на світову торгівлю та логістику.

Для судноплавних компаній ці маршрути означають швидше транспортування та зменшення витрат.

Під вічною мерзлотою та на дні Арктичного океану, за оцінками, міститься близько 13% нерозвіданих запасів нафти світу та майже 30% природного газу. Рідкісноземельні мінерали, необхідні для сучасної електроніки та технологій чистої енергетики, залишаються невикористаними.

Зростання військової присутності

Країни, що межують з Арктикою — Росія, США, Канада, Норвегія та Данія (через Гренландію) — поспішають заявити про свої права на цю територію.

Але дедалі частіше вони роблять це за допомогою військових кораблів, ракетних систем і стратегічних форпостів, а не договорів і наукових досліджень.

У міру того як лід відступає, межа між національними претензіями та міжнародними водами розмивається, і країни озброюються, щоб у разі потреби провести ці лінії силою.

Стратегічне розташування регіону надає йому значення, що виходить далеко за межі торгівлі. Арктика фактично є «ракетною магістраллю» між ядерними державами — найкоротший маршрут міжконтинентальних балістичних ракет з Росії до США пролягає просто над Північним полюсом.

Системи раннього попередження, супутникові станції стеження та випробувальні полігони для новітньої зброї перетворили Арктику на дедалі більш мілітаризовану територію, де питання національної безпеки перетинаються з економічними амбіціями.

Росія, яка має найбільший кордон з Арктикою, взяла на себе лідерствоу перетворенні полярного ландшафту на укріплений кордон.

Кремль відремонтував десятки баз радянської доби, включно з об'єктами на Кольському півострові та вздовж Північного морського шляху.

Сучасні ракетні системи С-400 стережуть крижані узбережжя, а атомні криголами, якi здатні цілий рік розчищати судноплавні шляхи, патрулюють арктичні моря. Підводні човни з гіперзвуковою швидкістю, невидимі під полярною кригою, є найсучаснішим досягненням військових амбіцій Москви.

Москва розглядає Арктику не як спільну глобальну зону, а як економічну артерію та оборонний буфер.

Російські чиновники прямо попередили, що іноземні спроби поставити під сумнів її претензії в Арктиці зустрінуть адекватну військову відповідь. Це не лише питання оборони, а й прагнення закріпити контроль над новими торговельними шляхами та районами видобутку ресурсів.

Присутність в Арктиці

У відповідь Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО також посилюють свою присутність. Пентагон відновив роботу законсервованих з часів холодної війни об’єктів на Алясці та у Гренландії, проводячи навчання з ведення бойових дій в Арктиці та операції спостереження, щоб протидіяти просуванню Росії.

Військові навчання НАТО, такі як Cold Response і Trident Juncture, покликані продемонструвати, що Захід не віддасть контроль над Арктикою без бою. Арктична стратегія Збройних сил США на 2024 рік прямо називає Росію та Китай найбільшими стратегічними загрозами у полярному регіоні.

Китай, хоча і не є арктичною державою, все ж таки дає про себе знати у більш завуальований спосіб. Пекін оголосив себе «державою, близькою до Арктики» і вклав значні кошти у полярну інфраструктуру. Його «Полярний шовковий шлях», що є частиною ініціативи «Пояс і шлях», має на меті надати безпеку морським шляхам через арктичні води та створити дослідницькі бази, деякі з яких, на думку західних аналітиків, можуть мати подвійне військове призначення.

Хоча Китай стверджує, що його інтереси є суто науковими та комерційними, стратегічні наслідки зростання його присутності не залишилися непоміченими.

Мілітаризація Арктики більше не є віддаленою, абстрактною можливістю. Вона відбувається зараз, під впливом кліматичних змін, економічних амбіцій та зміни балансу сил.

Колись земля льоду та тихої стійкості перетворюється на нову арену глобального суперництва — безмовну, замерзлу шахову дошку, де ставки такі ж високі, як і крижана температура морiв.