В умовах війни російська академічна спільнота наближається до кризи

Автор: Ольга Чепіль | 2025-03-07

КИЇВ — За три роки, відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, наукова діяльність у Росії зіткнулася з проблемами: сотні науковців емігрували й намагаються продовжити свою роботу в нових країнах, а тисячі тих, хто залишився в Росії, стикаються з низкою обмежень і репресій.

Ця тенденція призведе до занепаду російської академічної науки, вважають аналітики.

Найпомітніший вплив на російську академічну спільноту має масова еміграція — як із лютого 2022 року, так і за останню чверть століття.

«Загальна кількість персоналу, який займається дослідженнями та розробками в Росії, скоротилася на чверть за останні 20 років», — заявив у листопаді 2023 року в Томську російський чиновник із питань безпеки Микола Патрушев, повідомляє Newsweek.

Росія втратила близько 50 000 науковців у 2018–2023 роках, повідомляв тоді журнал Newsweek.

Ці від’їзди, спричинені різними факторами, зокрема невдоволенням обмеженнями академічної свободи та рівнем заробітних плат у Росії, перетворилися на масовий відтік після лютого 2022 року.

Науковці та інші високоосвічені працівники або боялися призову до армії, або не могли змиритися з вторгненням в Україну.

Ті, хто може знайти кошти, продовжують виїжджати з Росії, позбавляючи її майбутньої інтелектуальної енергії.

«Попит на ділові та туристичні візи до 29 країн Шенгенської зони зріс на 35% у період із січня по жовтень [2024 року] порівняно з аналогічним періодом 2023 року», — повідомляла газета The Moscow Times у листопаді минулого року.

Серед заявників на отримання віз, яких стаття не класифікувала за професіями, імовірно, є науковці.

Починаючи з 1917 року, талановиті росіяни покидали власну країну, коли умови виявлялися нестерпними.

Чотири основні хвилі масової міграції відбулися після російської революції 1917 року, під час і після Другої світової війни, під час розрядки в 1970-х роках і після розпаду СРСР у 1991 році.

Противників більшовизму, які втекли в 1917–1922 роках, налічувалося від 900 000 до 2 мільйонів, за даними чеської неурядової організації After Russia.

Тим часом, близько 80 000 науковців емігрували в першій половині 1990-х років, коли пострадянська економіка зазнала краху.

«Усі академічні свободи були втрачені»

Кремль продовжує використовувати цензуру та мілітаризацію суспільства для тиску на школи й університети.

Російські викладачі, дослідники, академіки та науковці, які залишилися, зіткнулись із жорсткою цензурою.

У перші три роки війни гуманітарні та соціальні науки, зокрема економіка, соціологія, деякі галузі психології, юриспруденції і російської історії, сильно постраждали, кажуть науковці.

«Усі академічні свободи були втрачені [в Росії]», — сказала в інтерв’ю Global Watch Ольга Орлова, яка родом із Москви, а зараз живе в Ізраїлі та є головним редактором сайту для академічної спільноти T-invariant.

T-invariant документує те, що відбувається з наукою і освітою в Росії та за її межами у воєнний час.

Сайт публікує анонімні історії вчених, які розвивали економіку й політологію в Росії і проводили інноваційні міждисциплінарні дослідження.

Але через війну незліченна кількість науковців змарнувала 30 років роботи, зазначила Орлова. Кремль або цензурує науковців, або переслідує і карає їх.

«Ми ведемо хроніку репресій проти науковців і викладачів. Кількість судових процесів над науковцями зростає, як і переслідування з боку ФСБ (Федеральної служби безпеки)», — сказала Орлова.

T-invariant і вашингтонський Центр незалежних соціальних досліджень, які ведуть хроніку переслідувань науковців у Росії, задокументували або описали близько 200 таких випадків.

Багато вчених зараз бояться писати правду.

«Багато фахівців, з якими ми спілкуємося, не тільки в гуманітарних і соціальних науках, кажуть, що це маргіналізація, це [...] перетворення деяких галузей історії чи економіки на псевдонауку», — сказала Орлова.

«Я не можу повернутися»

За словами аналітиків, історики, політологи, економісти, антропологи та соціологи, які не підтримують війну чи Кремль, або їдуть із Росії, або відмовляються від академічної діяльності, якщо залишаються.

«Я не можу повернутися […] Я не поїду до Росії, бо мене заарештують», — сказав Global Watch російський дослідник Дмитро Дубровський, який заснував програму етнічних досліджень у Європейському університеті в Санкт-Петербурзі та програму з прав людини в колишньому Смольному коледжі вільних мистецтв і наук.

Він виїхав із Росії через тиждень після початку війни й зараз викладає соціальні науки в Карловому університеті в Празі.

Науковці, які хочуть працювати в Європі чи США, стикаються з жорсткою конкуренцією і повинні вільно володіти місцевою мовою, зазначив він.

«Не рекомендую нікому з російським паспортом зараз їхати жити в Європу. Це не найкращий час», — сказав він.

«Я думаю, що 6000–7000 дослідників і викладачів [університетів] поїхали [з Росії]. Це близько 1–2% всіх викладачів і студентів. Але, імовірно, їм доведеться шукати іншу роботу, яка не пов’язана з наукою чи освітою», — зазначив Дубровський.

Росіяни переважно їдуть до країн, які не потребують віз: Казахстан, Грузія, Вірменія, Туреччина, Сербія і Чорногорія.

Однак ці країни, які дозволяють росіянам безвізовий в'їзд, не пропонують блискучих можливостей в академічних колах, сказав Дубровський.

Розрив із CERN

Перед російськими дослідниками, які раніше співпрацювали з міжнародними колегами, зачиняються двері.

Одним із випадків, який шокував росіян, стало рішення Європейської організації ядерних досліджень (CERN) у грудні 2023 року припинити більшу частину співпраці з Росією і Білоруссю у 2024 році.

«Туди їздили студенти, аспіранти, потім молодші наукові співробітники і так далі. Це тривало більше 30 років [...] Це приголомшлива втрата для підготовки спеціалістів», — сказала Орлова про інститут у Женеві, Швейцарія.

Виключення росіян із великої міжнародної співпраці, пов’язаної зі Сполученими Штатами та Європою, завдасть величезної шкоди науковому майбутньому Росії, заявила Орлова.

«Ми побачимо наслідки через десять років. Усе буде помітно», — сказала вона.

Проте в одному важливому випадку, про який ми розповімо в наступній статті, співпраця між CERN і Росією не припинилася.