У Росії та Ірані прагнення до знань у ядерній сфері наражає вчених на небезпеку

Джерело: Global Watch | 2025-07-25

Найяскравіші уми серед вчених з ракетної та ядерної сфери стають жертвами не тільки війни, але й більш глибокого, системного колапсу в наукових колах Росії та Ірану.

Global Watch викриває, як цілеспрямовані вбивства, внутрішні чистки та відтік фахівців перетворили престижні державні академічні та військові програми на пастки, що становлять загрозу для тих, хто до них потрапляє.

Для студентів інженерних спеціальностей, колишніх дослідників та вищих посадовців це є повчальною історією: прагнення здобути передові знання в галузі озброєння в авторитарних режимах все частіше означає ризик для кар'єри, свободи або навіть життя.

В Ірані таємнича смерть фізика Ардешира Хоссейнпура у 2007 році поклала початок серії вбивств. Хоча Іран пов'язав цю смерть з отруєнням газом, багато спостерігачів вважають, що його загибель була частиною таємної кампанії вбивств іранських вчених-ядерників.

У період з 2010 по 2020 рік щонайменше п'ять іранських дослідників, пов'язаних з ядерними або ракетними програмами , були вбиті в результаті підозрілих вибухів і стрілянини. Іранська влада публічно засуджувала напади — зокрема, командувач КВІР Хоссейн Саламі назвав винуватців «безсердечними ворогами» й обіцяв жорстку відповідь. Однак замість відповіді тиск на іранську програму озброєння лише посилювався.

У червні 2025 року ізраїльські війська провели операцію під назвою «Нарнія», у ході якої в результаті скоординованих ударів було вбито дев'ять високопоставлених іранських вчених-ядерників. Ці люди, серед яких були такі фігури, як Ферейдун Аббасі та Мохаммад Мехді Тегеранчі, відігравали ключову роль у розробці ядерної зброї Іраном, і, за повідомленнями, їхня смерть відкинули розвиток програми на кілька років назад.

Сам Саламі був убитий у червні в Тегерані через ізраїльський авіаудар.

Зростаючий внутрішній тиск

Офіційні заяви Ірану подають ці вбивства як акти мучеництва й спротиву, але програма дедалі все більше дестабілізується як зсередини, так і зовні.

По всій Росії вчені-ракетники та спеціалісти в аерокосмічній галузі стикаються з подібною долею, хоча і з боку інших супротивників. У грудні минулого року в Москві вибух електричного скутера вбив генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова, командувача Сил радіологічного, хімічного і біологічного захисту Росії. Цю операцію здебільшого приписують Службі безпеки України (СБУ).

Лише кілька днів тому вчений-ракетник Михайло Шацький, відомий модернізацією крилатих ракет, таких як Х-59, був смертельно поранений пострілом поблизу Москви. За повідомленнями, цей напад також пов'язаний з українською розвідкою.

Тим часом зростає внутрішній тиск. Після втрат та невдач на полі бою в Україні за підозрою в державній зраді російська поліція заарештувала провідних вчених з аерокосмічної галузі, таких як Валерій Звєгінцев, Анатолій Маслов та Олександр Шиплюк.

Зараз Кремль звинувачує їх у підриві державної програми з розробки гіперзвукових ракет. Через зростаючу параною замість поваги до експертів з’являється підозра. Це змушує багатьох вчених емігрувати, аби не потрапити до в'язниці.

Разом ці події розкривають гірку правду: державні ракетні та ядерні програми в Росії та Ірані, які колись були предметом національної гордості та джерелом наукового прогресу, перетворилися на слизькі стежини, які ведуть до виключення з наукового процесу і розтрати або знищення таланту.

Вбивства, скоєні за завданням розвідки ззовні, та чистки зсередини розкололи ці спільноти. Вони відлякують нові покоління вчених від участі та ставлять під загрозу тих, хто залишився.

Для нинішніх студентів і колишніх учасників цих програм ризики ніколи не були такими високими.

У наступній статті з цієї серії агенція Global Watch детальніше розбере, як відтік російських фахівців та кампанії вбивств в Ірані призводять до небезпечного розповсюдження знань і можливостей у ядерній сфері.