Гібридний тиск Росії викриває слабкість, а не силу

Джерело: Global Watch | 2026-07-12

Тиск Росії на Європу більше не обмежується полями боїв в Україні. Тепер він проявляється у польотах безпілотників поблизу чутливих об'єктів, кіберопераціях, імовірних диверсіях, дезінформаційних кампаніях і регулярних ядерних погрозах.

Ця тенденція має важливе значення, оскільки Москва подає її як доказ своєї здатності впливати на ситуацію. Насправді ж вона також свідчить про наявні обмеження. Держава, впевнена у своїх успіхах у звичайній війні, не покладалася б настільки сильно на неоднозначність, залякування та диверсії, причетність до яких можна заперечувати.

Гібридна кампанія Росії є небезпечною. Водночас вона свідчить про те, що Кремль шукає вразливі місця для тиску, оскільки прямі військові дії проти НАТО пов'язані з ризиками, які він не здатен легко контролювати.

Тиск нижче рівня війни

НАТО описує російську кібернетичну та гібридну діяльність як частину ширшої кампанії з дестабілізації союзників і підтримки війни Москви проти України. ЄС також вказував на диверсії, кібератаки та маніпуляції інформацією.

Це не означає, що кожне повідомлення про безпілотники чи кожен інцидент на інфраструктурних об’єктах є операцією Росії. Встановлення відповідальності залишається важливим. Однак тенденція достатньо очевидна, щоб європейські уряди посилювали захист портів, залізничних мереж, підводних кабелів, військових об’єктів і ядерних установок.

Ядерний аспект є цілком навмисним. Нещодавній аналіз Міжнародного інституту стратегічних досліджень засвідчив, що ворожа активність поблизу ядерних об'єктів здатна породжувати страх навіть без переходу до відкритого нападу.

Невеликі польоти дронів поблизу чутливих об'єктів є дешевим інструментом, який дозволяє заперечувати причетність і водночас має відчутний психологічний ефект. Москва давно використовує невизначеність як інструмент впливу.

Змінилося те, наскільки часто цей метод застосовується по всій Європі, поки Росія залишається втягнутою у виснажливу війну. Мета полягає в тому, щоб змусити суспільства сумніватися у власній стійкості та посилити суперечки щодо подальшої допомоги Україні.

До ядерної риторики, як і раніше, слід ставитися серйозно, хоча подібні сигнали часто супроводжують невдачі на полі бою, а не свідчать про неминучі зміни у військовій доктрині, і в умовах тривалої війни на виснаження демонструють обмежений примусовий ефект. Повторення таких погроз з часом може послаблювати їхній вплив.

Зростання внутрішніх витрат

Проблема Росії полягає в тому, що залякування за кордоном стикається зі зростанням напруження всередині країни.

Центральний банк Росії лише незначно знизив ключову ставку у червні 2026 року. Водночас він попередив, що інфляційні ризики залишаються високими, зокрема через проблеми з виробництвом пального. Українські удари по нафтопереробних заводах сприяли перебоям із його постачанням.

Дефіцит бюджету Росії за перші п’ять місяців 2026 року вже перевищив річний цільовий показник. Витрати на військові потреби продовжують зростати.

Це не означає, що російська економіка перебуває на межі краху. Однак це демонструє, якою ціною підтримується функціонування економіки воєнного часу.

За даними Кільського інституту, обсяг ліквідних активів російського Фонду національного добробуту суттєво скоротився з початку війни. Доходи від нафти й газу в першому кварталі 2026 року зменшилися на 45% у річному вимірі.

Співавтор доповіді Кільського інституту Метью К. Кляйн зазначив, що головною проблемою Росії є нестача «людей, технологій і виробничих потужностей». Гроші можна надрукувати або позичити. Значно важче відновити кваліфіковану робочу силу та промисловий потенціал.

Reuters повідомило, що Росія стикається з негайною нестачею щонайменше 2,3 мільйона працівників, розривом, який поглибився через втрати у війні, і який уже змусив Москву шукати зовнішнє підкріплення для підтримки своїх операцій. За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), російські війська зазнали надзвичайно великих втрат від початку повномасштабного вторгнення.

Саме на цьому тлі відбувається гібридна кампанія Москви. Росія все ще має ракети, кіберпідрозділи, енергетичні важелі впливу та ядерні сили. Ці можливості залишаються серйозною загрозою.

Однак перехід до диверсій, використання дронів для психологічного тиску та ядерних сигналів свідчить про спробу держави розширити свій вплив, водночас утримуючи ескалацію під контролем.

Для Європи та Альянсу загалом головний висновок полягає в необхідності зберігати дисципліну. Сприймати російські загрози як реальні, але не перебільшувати їхніх можливостей. Захищати інфраструктуру, викривати дезінформацію та посилювати захист ядерних і енергетичних об'єктів.

Необхідно підтримувати Україну настільки передбачувано, щоб Москва не могла перетворити кожне попередження на вето.

Росія прагне, щоб її гібридна кампанія виглядала як демонстрація стратегічного впливу. Насправді ж вона може свідчити про протилежне: про державу, яка все ще має небезпечні інструменти, але дедалі менше можливостей для дій, дедалі вищі витрати та дедалі менше шансів перетворювати залякування на довгострокові політичні здобутки.