Ормузька протока: не кінцева перемога, а необхідна пауза

Джерело: Global Watch | 2026-06-21

Місяці обмежень руху через Ормузьку протоку показали, наскільки вразливим залишається постачання енергоносіїв для всього світу, прив'язане лише до однієї вузької водної артерії. У попередніх публікаціях це називали крихкою взаємозалежністю в енергетиці.

Меморандум між США та Іраном, підписаний у середині червня, дозволив відновити рух торгівельних суден. Це принесло помітне полегшення ринкам та імпортерам, які на початку цього року постраждали від різкого зростання цін і невизначеності у питаннях постачання.

Згідно з угодою буде продовжене припинення вогню, а також знята військово-морська блокада іранських портів з боку США. В угоді встановлені умови для відновлення руху танкерів. Іран також координує довгострокове управління рухом разом з Оманом.

Ставки доволі значні. Зазвичай протокою провозять приблизно 20 мільйонів барелів нафти та нафтопродуктів на добу. Це дорівнює приблизно одній п'ятій світового споживання нафтопродуктів і складає десь чверть морської торгівлі нафтою.

Перебої, які почалися на початку 2026 року, привели до того, що Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) назвало їх одним із найбільших в історії ринку нафти потрясінь у постачанні. Наслідки торкнулися азійських центрів виробництва, європейських нафтопереробних заводів і сільського господарства в усьому світі, оскільки воно залежить від добрив.

Потоки енергоносіїв відновлюються нерівномірно

Зняття обмежень не одразу позбавило напруги.

Виробники газу у країнах Перської затоки під час перерви в постачанні зіткнулися з жорсткими обмеженнями. Ірак, Кувейт і Бахрейн мають обхідні трубопроводи обмеженої пропускної спроможності. У той же самий час Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати максимально використовували трубопроводи, які, проте, й досі покривають лише частину звичайних обсягів експорту в регіоні, де економічні наміри залежать від збереження відкритими торгівельних та енергетичних маршрутів, а також можливостей страхування.

У МЕА зазначили, що до кризи резервні світові потужності видобутку становили близько 4,4 мільйона барелів на добу. Цього було недостатньо, щоб компенсувати тривале закриття без виснаження стратегічних запасів.

Азійські економіки постраждали найбільше.

Головні імпортери у Східній та Південній Азії покладаються на нафту з країн Перської затоки, які в основному забезпечували стабільне постачання. Вищі ціни посилили наявний тиск на витрати у виробництві та посприяли інфляції. Водночас країни, що розвиваються, через зростання витрат на добрива та транспортування зіткнулися з вторинними наслідками.

Це продемонструвало, як швидко перебої у вузьких містах здатні вийти далеко за межі енергетичних ринків.

Для бідніших імпортерів потрясіння проявилися не лише у проблемах із паливом. Вони також зачепили питання продовольчої безпеки, вартості транспортування та потиснули на платіжний баланс. Оцінки ЮНКТАД висвітлили ці ширші хвилі, які розхитали морську торгівлю та глобальні ланцюги постачання.

Нікуди не подівалися й ризики для безпеки.

Згідно зі звітом CENTCOM, операції США та Ізраїлю на початку конфлікту призвели до деградації деяких сегментів протикорабельної оборони Ірану. Це торкнулося ракетних об'єктів і швидкісних кораблів.

Але іранські сили зберегли безпілотники, засоби для постановки мін і системи берегового базування. Ці можливості продовжують впливати на розрахунки ризиків для страховиків і суднохідних компаній, навіть попри збільшення обсягів перевезень.

У меморандумі відведено 60 діб на розмінування та заходи щодо забезпечення довіри. Однак повна нормалізація залежатиме від сталого дотримання вимог, прогресу в розмінуванні та того, чи вважатимуть торгівельні оператори маршрут достатньо безпечним для використання у великих масштабах.

Випробування зобов'язань щодо ядерної зброї

Ця угода також передбачає відновлення прямих переговорів щодо ядерної програми Ірану.

Іран завірив, що не розроблятиме ядерну зброю й погодився розв'язати проблему своїх запасів збагаченого урану з використанням механізмів, які передбачають зниження концентрації урану під наглядом МАГАТЕ.

Офіційні особи США пов'язали поетапне послаблення санкцій з кроками щодо цих питань, які можна буде контролювати. Технічні обговорення мають розпочатися найближчими тижнями.

Це дипломатичне рішення може виявитися таким же важливим, як і проблеми судноплавства.

Аналітики з організацій, які відстежують ризики розповсюдження ядерної зброї, зазначають, що у разі глухого кута в подальших переговорах невирішені питання, пов’язані із запасами та можливостями збагачення, створять умови для відновлення напруженості.

У меморандумі передбачене замороження певної діяльності протягом перехідного періоду. Економічні вигоди в ньому також пов'язані з прогресом. Це створює стимули для стримування, але лише тимчасово.

Експерти організації «Ініціатива зі скорочення ядерної загрози» та аналогічних закладів наголосили, що довгострокові обмеження вимагають прозорості й можливостей для перевірок, а також взаємних зобов'язань, які виходять за межі поточного 60-денного горизонту.

Регіональні гравці, окрім Вашингтона та Тегерана, також дуже зацікавлені в результатах.

Країни Перської затоки, які під час конфлікту зіткнулися з обстрілами ракетами та безпілотниками, можуть виграти від зменшення безпосередніх загроз для інфраструктури та судноплавства. Китай, найбільший окремий покупець нафти з країн Перської затоки, також явно зацікавлений у стабільних потоках.

Це переплетіння залежностей означає, що успіх меморандуму оцінюватиметься не лише в одній столиці. Він вимірюватиметься тим, чи нормалізується торгівельне перевезення, і чи не буде нових перебоїв.

Впровадження дозволить перевірити цю домовленість.

Незнешкоджені міни, коливання у страхуванні та необхідність скоординованого патрулювання означають, що обсяги можуть відновлюватися поступово, а не відразу. Перехід від закриття до контрольованого повторного відкриття все ж згладжує найгостріші ризики для глобального доступу до енергоносіїв.

Це також знижує ймовірність швидкого загострення ситуації на межі застосування ядерної зброї.

Постійний контроль з боку міжнародних органів і регіональних партнерів визначить, чи приведе ця конструкція до тимчасової паузи, чи до більш довготривалої стабілізації.