Польща та Україна зіткнулися з небезпечною суперечкою через історичну пам’ять

Джерело: Global Watch | 2026-06-18

Військові зусилля України залежать не лише від зброї, людських ресурсів і західного фінансування. Вони також залежать від політичної довіри з боку країн, які забезпечують її зв’язок з Європою.

І зараз ця довіра проходить випробування історією.

Рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування, пов’язане з Українською повстанською армією (УПА), знову відкрило одну з найболючіших суперечок між Києвом і Варшавою.

Для багатьох українців УПА є символом антирадянської боротьби за незалежність. Для багатьох поляків вона насамперед асоціюється з Волинською трагедією — масовими вбивствами польського цивільного населення українськими націоналістами у 1943–1945 роках.

Польща стверджує, що загинуло близько 100 тисяч етнічних поляків. Київ не визнає ці події геноцидом у польському трактуванні та наголошує, що насильство відбувалося в ширшому контексті воєнного конфлікту, жертвами якого були також і українці.

Ця суперечка існує вже десятиліттями. Однак нинішній конфлікт є особливо серйозним через момент, у який він виник.

Польща залишається одним із найважливіших партнерів України під час війни. Вона є політичним союзником, прихистком для українців і ключовим логістичним коридором для західної військової допомоги. За даними НАТО, логістичний хаб у Польщі щомісяця обробляє приблизно 18 тисяч тонн вантажів для українських військ.

Тому суперечка про історичну пам’ять є значно більшою, ніж просто символічний конфлікт.

Вона стала перевіркою того, чи здатні Польща та Україна відокремити історичні образи від стратегічної необхідності.

Історія випробовує стратегію

Безпосереднім приводом став указ Зеленського, підписаний у травні, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій України було присвоєно почесне найменування «Імені Героїв УПА».

У Києві це рішення подали як визнання заслуг підрозділу, який захищає територіальну цілісність і незалежність України. Проте у Варшаві реакція була швидкою та різкою.

Президент Польщі Кароль Навроцький звернувся до Капітули Ордену Білого Орла з проханням розглянути питання про можливе позбавлення Зеленського найвищої державної нагороди Польщі, яку він отримав у 2023 році від тодішнього президента Анджея Дуди.

8 червня дорадчий орган провів засідання та передав свою думку президенту Навроцькому. Станом на момент останніх публічних повідомлень остаточного рішення оголошено ще не було.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск намагався заспокоїти ситуацію, одночасно критикуючи українське рішення. Він закликав до прямих переговорів між Навроцьким і Зеленським, попередивши, що «конфлікт відповідає інтересам Москви».

Ця заява важлива, оскільки відображає стратегічний ризик ситуації. Росії не потрібно створювати історичні рани між Польщею та Україною — вони вже існують. Але Москва може отримати вигоду, якщо ці суперечності послаблять довіру між двома державами, які є ключовими для оборони України та архітектури безпеки Європи.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також закликав до діалогу, заявивши, що рішення щодо назви підрозділу «абсолютно не мало антипольського наміру». Він наголосив, що військові хотіли вшанувати боротьбу проти Москви, а не образити Польщу.

Це пояснення може бути щирим, але воно не вирішило політичної проблеми.

У Польщі пам’ять про Волинь — це не другорядна історична суперечка. Вона пов’язана з родинними травмами, національною ідентичністю та багаторічними суперечками щодо ексгумацій, визнання жертв і того, як ці події слід називати та описувати.

Для України спадщина УПА часто розглядається крізь призму боротьби проти російського панування, особливо після 2014 року й ще більше після повномасштабного вторгнення 2022 року.

Обидва погляди можуть існувати одночасно. Але ставитися до них легковажно не можна.

Союз потребує відновлення

Ця суперечка виникла в той час, коли підтримка України з боку польської громадськості значно ускладнилася.

На суспільні настрої вплинули втома від війни, підтримка біженців, суперечки навколо імпорту зерна та внутрішньополітична конкуренція. Президентство Кароля Навроцького також зробило історичну пам’ять важливішим елементом польської політики щодо України.

Це не означає, що Польща відмовляється від підтримки України. Стратегічний інтерес країни залишається очевидним: суверенна Україна обмежує вплив Росії та зміцнює безпеку на східному кордоні Польщі.

Однак політична атмосфера вже не така поблажлива, як у перші місяці повномасштабної війни.

Для Києва це має бути попередженням. Україна має повне право формувати власні військові традиції. Проте символіка воєнного часу має дипломатичні наслідки, особливо коли вона зачіпає травматичну пам’ять сусідньої держави, яка взяла на себе значні політичні, економічні та логістичні зобов’язання щодо підтримки України.

Для Варшави проблема в іншому. Польща має законне право вимагати вшанування пам’яті жертв і продовження ексгумаційних робіт. Але перетворення Ордену Білого Орла на центр публічного протистояння може лише ускладнити врегулювання суперечки.

Кращий шлях — не мовчання, а виважена дипломатія.

Це означає продовження ексгумаційні роботи, спільні історичні комісії, зважені публічні формулювання та прямий діалог між лідерами до того, як внутрішня політика остаточно закріпить жорсткі позиції з обох боків.

Це також означає усвідомлення того, що війна Росії змінила ставки. Розрив довіри між Польщею та Україною не змінить минулого, а лише зробить сьогодення небезпечнішим.

Суперечка навколо УПА є болючою, тому що знаходиться на перетині історичної пам’яті, суверенітету та безпеки. Польща прагне визнання історичної правди. Україна хоче, щоб поважали її традицію опору Москві. Обидві країни зацікавлені в обмеженні російського впливу.

Питання полягає в тому, чи зможуть вони не допустити зіткнення цих цілей.

Якщо ні, суперечка щодо назви одного підрозділу може перерости в щось значно більше: відкрити вікно політичних можливостей для Москви, створити напруження в європейській єдності та нагадати, що невирішені історичні питання й досі здатні впливати на сучасне поле боротьби.