Кінця не видно: громадянська війна в Судані триває вже четвертий рік

Челсі Робін | 2026-05-31

Минуло вже більше трьох років з того часу, як у Судані спалахнув конфлікт між ворожими збройними угрупованнями, що спричинив, за оцінкою ООН, «найбільшу гуманітарну кризу у світі».

На думку спостерігачів, масштаби страждань суданського цивільного населення різко контрастують з обмеженою увагою міжнародної спільноти до цього конфлікту.

«Це не просто черговий конфлікт. Це катастрофа у сфері прав людини, яка розгортається у реальному часі», — заявив Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк у зверненні від 20 квітня.

Збройні сили Судану (SAF) та воєнізовані Сили швидкої підтримки (RSF) почали бої за столицю країни Хартум у квітні 2023 року.

З того часу, як повідомила ООН 14 квітня, загинули десятки тисяч мирних жителів, невідома кількість людей залишається зниклими безвісти, а майже 14 млн осіб були змушені покинути свої домівки, багато хто — неодноразово.

Близько 10 мільйонів дітей шкільного віку досі не відвідують школу. Поширюється сексуальне насильство. Більшість медичних закладів не працюють або функціонують лише частково, а серед загиблих — сотні медичних працівників.

За даними ООН, гуманітарним організаціям стає дедалі складніше й небезпечніше доставляти допомогу 21 мільйону людей, які стикаються з гострою нестачею продовольства. У деяких районах Дарфуру на заході та Кордофану в центральній частині Судану ситуація досягла рівня голоду.

У лютому цього року Незалежна міжнародна місія ООН зі встановлення фактів щодо Судану повідомила, що масові вбивства та пов’язані з ними звірства, скоєні Силами швидкого реагування (RSF) у місті Ель-Фашер — столиці штату Північний Дарфур — та його околицях у жовтні 2025 року, мали «ознаки геноциду».

«За кожною цифрою стоїть людське обличчя, життя, особисті мрії та майбутнє, яке опинилося під загрозою», — заявив експерт ООН з прав людини в Судані Радуан Нуїсер.

«Після трьох років руйнувань стало очевидно, що військового вирішення цього конфлікту не існує», — зазначив Нуїсер у своїй заяві 14 квітня. «Натомість впливові держави повинні вжити термінових заходів, аби чинити максимальний тиск на сторони конфлікту щоб змусити їх перейти до діалогу та запобігти подальшому роздробленню країни».

Дипломатичний параліч

15 квітня, у третю річницю початку війни, міжнародні донори зібралися в Берліні та пообіцяли надати допомогу на суму 1,3 млрд доларів — це більше, ніж 1 млрд доларів, зібраний на торішній донорській конференції в Лондоні.

Хоча міжнародні ініціативи зі збору коштів надають короткострокове полегшення, вони не покривають усіх потреб.

«Це багаторічна криза, яка обходиться в мільярди доларів», — заявив AFP доцент історії Вашингтонського університету Крістофер Таунсел. «Мова йде про переселенців, дітей, які не відвідують школу, та цілі регіони, перетворені на руїни».

Ще однією проблемою залишається те, що сторони конфлікту фактично не беруть участі в міжнародних переговорах щодо дипломатичного завершення війни.

«Суданська влада не сприймає ідеї ставити RSF на один рівень із собою на переговорах», — сказав Таунсел. «Для Хартума участь у такому форматі означала б легітимізацію воєнізованого угруповання, яке він вважає нелегітимним».

Хартум назвав берлінську зустріч «дивною та неприйнятною». Суданська армія давно вимагає, щоб RSF залишили контрольовані території як передумову для будь-якої угоди про припинення вогню.

Тим часом лідер RSF Мохамед Хамдан Дагло заявив, що його сили готові воювати десятиліттями.

«Ми не хочемо продовження цієї війни», — сказав він групі солдатів у невстановленому місці 7 травня. Але «якщо вони [армія] хочуть, щоб вона тривала 40 років, вона триватиме доти, доки їх не буде викорінено», — додав він.

«Обидві сторони прагнуть здобути військову перемогу», — заявив AFP Ерік Рівз, дослідник Судану зі Сміт-коледжу та засновник неурядової організації Team ZamZam, яка працює на кордоні між Чадом і Суданом. «Рівень оснащення та технологічної складності зріс; ця війна дедалі більше перетворюється на війну дронів, які часто застосовуються невибірково, особливо з боку RSF».

«Депроксифікація»

Для Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій військове вирішення конфлікту залишається неприйнятним.

Втім, у доповіді британського аналітичного центру Chatham House, що базується в Лондоні та була оприлюднена 20 травня, йдеться про те, що зовнішні гравці сприяють продовженню війни.

«Закуплена за кордоном зброя та транскордонні логістичні маршрути підтримують бойові можливості як SAF, так і RSF», — йдеться у звіті. «Така підтримка впливає на розрахунки обох сторін, роблячи продовження бойових дій раціональнішим варіантом, ніж переговорне врегулювання».

За даними експертів ООН, Amnesty International та розслідування The Wall Street Journal, Об’єднані Арабські Емірати постачають RSF озброєння, зокрема безпілотники китайського виробництва. Абу-Дабі це заперечує.

Тим часом, за повідомленнями, Туреччина постачає Збройним силам Судану безпілотники типу Bayraktar, що Анкара заперечує. Також Іран звинувачують у постачанні дронів SAF, хоча самі SAF це спростовують.

«Одне можна стверджувати напевно: кількість ударів дронами в Судані різко зросла. Лише з січня по квітень 2026 року на них припало понад 80% щонайменше 880 задокументованих смертей серед цивільного населення», — повідомляє Chatham House.

Сусіди Судану також сприяють продовженню війни, замість того аби домагатися припинення гуманітарної кризи.

Єгипет є активним прихильником Збройних сил Судану як у політичному, так і в економічному плані. Еритрея надавала притулок і готувала озброєні угруповання, що підтримують SAF, а також відіграла ключову роль у допомозі армії повернути контроль над Хартумом і центральним Суданом які торік перебували під контролем RSF.

З іншого боку, за повідомленнями, Ефіопія дозволила бойовикам RSF проходити підготовку на своїй території, тоді як і Ефіопія, і Уганда входять до Ради миру та безпеки Африканського союзу, яку SAF звинувачують у підтримці RSF.

Оскільки Ефіопія та Еритрея перебувають на межі власного конфлікту, ситуація з безпекою в регіоні Африканського Рогу нагадує справжню порохову бочку.

«Зараз Судану потрібна «депроксифікація»: припинення процесу, в рамках якого зовнішні гравці підживлюють війну, а Збройні сили Судану (SAF) та Сили швидкого реагування (RSF) виступають їхніми маріонетками», — зазначили в Chatham House.