Брязкання ядерною зброєю в Білорусі демонструє обмеженість можливостей Росії

Джерело: Global Watch | 2026-05-29

У Росії заявили, що на період триденних спільних ядерних навчань, які завершилися 21 травня, видали ядерні боєприпаси підрозділам у Білорусі. У цих досить широких навчаннях були залучені наземні, повітряні та морські системи, здатні нести ядерну зброю.

Білоруський президент Олександр Лукашенко взяв участь у вправах з використанням ракет «Іскандер-М» та літаків, пристосованих для доставки ядерних боєприпасів.

Москва забезпечила Білорусь системами доставки ядерних боєприпасів після того, як вже перевезла до Білорусі тактичну ядерну зброю у 2023 році, а пізніше ще й рекламувала «Орешник» як ще одну систему, здатну нести ядерні заряди. Однак російські офіційні особи стверджують, що командування та управління використанням зброї залишається за Росією.

Така ситуація є результатом змін як у військовій доктрині Білорусі, так і в ширшому сенсі в ядерній політиці Росії. Це також дозволяє більш надійно накрити Білорусь ядерною парасолькою Москви, оскільки війна в Україні продовжує зв’язувати звичайні збройні сили Росії.

Цей крок має значення, оскільки наближає російський тактичний ядерний арсенал до східного флангу НАТО та кордону України. Він також відповідає знайомій схемі: коли зростає тиск на полі бою або підтримка Києва з боку Заходу, Москва підвищує градус ядерного шантажу.

Ядерна парасолька розкрита

Аналітики повідомляли про модернізацію інфраструктури зберігання поблизу міста Осиповичі, а нещодавні навчання включали відпрацювання систем доставки, які вже були надані білоруським збройним силам після попередніх спільних навчань. Під час їх проведення у Мінську заявили, що відпрацьовуватимуть розгортання поблизу східного кордону Європейського Союзу та НАТО ракет «Орешник», здатних нести ядерні заряди.

Російські офіційні особи представили цю ситуацію як відображення давніх домовленостей зі США про спільне розміщення ядерної зброї в Європі, наполягаючи на тому, що передачі управління не відбулося.

Однак для Білорусі це рішення зв'язане з очевидними ризиками.

Розміщення на її території російської ядерної зброї робить цю країну потенційною мішенню в будь-якому масштабнішому протистоянні. Це також підіймає рівень ризику ескалації та ще більше підриває і без того обмежений суверенітет Мінська.

Діячі білоруської опозиції та аналітики стверджують, що ця ситуація робить країну більш вразливою, а не безпечнішою. Суть їхніх побоювань очевидна: Білорусь майже не отримує гарантій самостійного захисту й водночас дедалі тісніше пов'язується з ядерною стратегією Росії.

Час також має значення.

Війна в Україні виявила слабкість військової системи Росії. Українські удари, нанесені на території Росії у 2025 році, пошкодили стратегічні бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю. Це виявило прогалини у протиповітряній обороні та передовому базуванні. Війна також призвела до залучення військового персоналу та ресурсів до звичайних бойових операцій, що знизило боєготовність.

На тлі цього, розгортання військ у Білорусі — це не лише військовий шантаж. Це й політичне послання НАТО, Україні та внутрішній аудиторії в Росії та Білорусі.

Складності у стримуванні

Ядерний шантаж супроводжував відчутні невдачі Росії в Україні з самого початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Москва скоригувала свою публічну доктрину, щоб знизити заявлений поріг використання ядерної зброї у відповідь на певні звичайні загрози.

Однак Росія так і стоїть за крок до цієї межі, попри втрати на полі бою та збільшення постачання західної зброї до Києва. Це свідчить про те, що ядерний шантаж залишається переважно інструментом примусу та тиску, а не свідченням неминучого переходу до ядерної війни.

Контраст зі Сполученими Штатами є помітним.

20 травня Командування глобального удару Військово-повітряних сил США запустило з космічної бази Ванденберг у Каліфорнії міжконтинентальну балістичну ракету Minuteman III без бойової частини. Американські офіційні особи заявили, що випробування було заплановано за роки до цього й мало на меті перевірку надійності, боєготовності та точності системи.

Це випробування підкреслило ключову відмінність між двома ядерними державами. Сполучені Штати використовують повсякденні, публічні випробування для демонстрації можливостей стримування та надійності системи. Росія, навпаки, у рамках своєї кампанії тиску значною мірою спиралася на публічний ядерний шантаж і передове розгортання.

Це не означає, що змінився стратегічний баланс.

У Росії все ще є найбільший у світі ядерний арсенал. Розгортання нею тактичної ядерної зброї в Білорусі ускладнює безпекову ситуацію для НАТО та підвищує ризики помилок у розрахунках, але це принципово не змінює загальний ядерний баланс.

Складніше питання полягає в тому, чи зможе Москва перетворити на довготривалий важіль впливу виведення своєї ядерної зброї на передові позиції. Тривала війна, санкції, труднощі у виробництві та військове виснаження — все це тисне на систему оборони Росії.

Що до Білорусі, так її витрати є більш безпосередніми. Ця ситуація не пропонує Мінську реальних дивідендів у сфері безпеки. Натомість вона міцніше закріплює країну в орбіті Росії в той час, коли незалежність і стабільність краще служили б її довгостроковим інтересам.