Розгортання ракетної системи «Орешник»: блеф Путіна в рамках психологічної війни

Джерело: Global Watch | 2026-01-05

Грудневі заголовки мінських ЗМІ повідомляютьпро розгортання російських ракет «Орешник», здатних нести ядерну зброю. Це ще один акт у тривалій постановці ядерного залякування, яку веде президент Росії Володимир Путін, і де Білорусі відведено роль слухняного сценічного помічника.

Цей крок ніяк не свідчить про реальну зміну військових намірів, а навпаки, нагнітає риторику у відчайдушній спробі підірвати волю Заходу до спротиву. Підтвердження президентом Білорусі Олександром Лукашенком того, що ця зброя заступає на «бойове чергування», може здатися драматичною ескалацією, але насправді це лише продовження того ж самого курсу.

З початку вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Білорусь використовувалася як ключовий плацдарм для операцій Кремля. З білоруської території заходили Російські війська, а також запускалися безпілотники та ракети, однак сама країна утримувалася від прямої участі у бойових діях.

Ця відмінність є ключовою: Мінськ надає сцену, але режисером вистави виступає Москва.

Розгортання ракетної системи «Орешник», хоча й має технологічне значення, але аж ніяк не змінює динамічну картину, яку ми спостерігаємо. Це просто свідчить про появу на сцені додаткових загрозливих реквізитів.

Мета цього розгортання — не підготовка Білорусі до самостійного удару по Києву чи столицях НАТО. Йдеться лише про демонстрацію загрози такого удару.

У своїй основі це психологічна війна. Скорочуючи підльотний час ракети до західних міст і українських цілей, Путін посилає вивірений сигнал: «Я можу ескалювати цей конфлікт у будь-який момент і з кількох напрямків». Його мета — посіяти сумніви й страх серед держав — членів НАТО та Європейського Союзу та спонукати їх переглянути підтримку України. Він прагне, щоб західні лідери здригнулися, почали сумніватися у власних зобов’язаннях і зрештою підштовхнули Київ до врегулювання, вигідного Москві.

Роль Лукашенка в цій драмі — добровільний співучасник, котрий як папуга повторює репліки, написані в Москві, та водночас все більше поступається автономією Білорусі.

Розміщуючи ці озброєння, він ще тісніше прив’язує долю свого режиму до Кремля, перетворюючи Білорусь на постійний військовий сателіт Росії. Його заяви про суверенітет порожні: він не партнер у військовій коаліції, а керівник передової оперативної бази.

Постійні спільні навчання, передача безпілотників і провокаційні порушення повітряного простору є складовими цього театру примусу. Ці дії покликані утримувати східний фланг НАТО у стані перманентної тривоги, створюючи ілюзію неминучої ескалації.

Хоча присутність передових озброєнь, таких як ракети «Орешник», не можна ігнорувати, вкрай важливо усвідомлювати стратегію, що стоїть за цими кроками. Це не прелюдія до відкриття нового фронту, а продовження давньої російської стратегії страху та залякування.

Ядерний шантаж Путіна — це ознака не сили, а відчаю. Розуміння цієї динаміки має принципове значення для протидії його стратегії, а також для забезпечення того, щоб боротьба України за збереження суверенітету продовжувала знаходити необхідну підтримку.

Розгортання ракет «Орешник» — це блеф, і міжнародна спільнота має чітко та впевнено назвати його таким.