Суд над турецькою демократією після репресій проти опозиції

Джерело: Global Watch | 2026-05-04

Туреччина постає перед дедалі серйознішою перевіркою демократії на міцність, а судової влади на незалежність.

Репресії поширюються на муніципалітети, якими керує опозиція, та на обраних її представників. Крім того, посилюється тиск на Республіканську народну партію або РНП, яка очолює опозицію.

На початку квітня турецькі суди в рамках скоординованих операцій проти муніципалітетів, якими керує РНП, ув'язнили 11 та затримали ще десятки осіб. Останні кроки є результатом ширшої кампанії, що вже спричинила арешт мера Стамбула Екрема Імамоглу, одного з найвідоміших політичних суперників президента Реджепа Таїпа Ердогана.

Затримання охоплюють міста та райони, де РНП здобула значні перемоги на місцевих виборах у березні 2024 року, включно з дільницями Юскюдар у Стамбулі, Єнішехір у місті Мерсін, Болу, Борнова в Ізмірі та у місті Бурса.

Влада висуває звинувачення, зокрема в хабарництві, спотворенні результатів висунення кандидатур, шахрайстві, відмиванні грошей та організованій злочинності. Лідери опозиції, правозахисні групи та міжнародні спостерігачі стверджують, що ці справи політично вмотивовані.

Цілеспрямовані юридичні кроки

Масштаби та скоординованість репресій викликали серйозне занепокоєння.

У місті Бурса було затримано 55 осіб, у тому числі мера Мустафу Бозбея, його родичів та посадових осіб муніципалітету, за звинуваченнями, зокрема такими, як створення злочинного угруповання та відмивання грошей.

У районі Єнішехір міста Мерсін через ймовірні порушення під час тендерів було взято під варту 31 посадовця муніципалітету.

Подібні операції відбулися й у стамбульському районі Юскюдар, де дев'ятьох людей, включно із заступником мера, ув'язнили після розслідування щодо видання дозволів на будівництво.

У Болу та районі Борнова міста Ізмір заступники мерів та члени місцевої ради також постали перед загрозою арешту або опинилися під судовим наглядом.

І це далеко не поодинокі операції.

Після перемоги РНП на місцевих виборах прокурори по всій Туреччині розпочали серію розслідувань, спрямованих проти мерів і муніципальних чиновників від опозиції.

Суди також визнали недійсними деякі результати з'їзду РНП і в кількох містах замінили обраних посадовців — членів партії на адміністраторів, призначених судами.

Найгучнішою справою залишаються звинувачення проти Екрема Імамоглу.

Імамоглу було заарештовано в березні 2025 року, незадовго до його обрання кандидатом у президенти від РНП. Йому було висунуто низку звинувачень, у тому числі у керівництві злочинною організацією, хабарництві, шахрайстві та інших правопорушеннях.

Прокурори вимагали покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 2352 років. Імамоглу звинувачення заперечує, і його справа залишається визначальним випробуванням для політичної системи Туреччини та шляхів розвитку її правових інститутів.

Напруженість в альянсі НАТО

Лідери опозиції та правозахисники стверджують, що ці судові справи формують частину більш широкої стратегії, що спрямована на підрив місцевої влади, яку очолила опозиція, а також на послаблення результатів муніципальних виборів 2024 року.

«Ніхто не боїться цих затримань, що спрямовані проти обраних від РНП мерів. Вони ніколи не залякають нас», — сказав заступник голови цієї партії Ґекхан Зейбек.

Неодноразове використання юридичної системи для усунення обраних посадовців і зміни результатів виборів послаблює довіру до незалежності суду та відокремлення владних повноважень.

Це також є тривожним сигналом, який чують і за межами Туреччини.

Як член НАТО і ключовий гравець у сфері безпеки на Чорному морі, а також значущий елемент в управлінні міграцією та транзиті енергоносіїв, Туреччина залишається стратегічно важливою у планах захисту Заходу, надто з урахуванням того, що Анкара стикається зі зростаючим тиском уздовж свого північного морського узбережжя, оскільки Чорне море стає дедалі більш відкритим для тіньової діяльності Росії.

Це виводить її внутрішньополітичний курс за межі національних проблем.

Туреччина продовжує брати участь в операціях НАТО та зберігає за собою центральну роль у регіональній дипломатії.

Однак, руйнування норм демократії в одній із держав альянсу, яка розташована у найбільш стратегічно важливому для союзників регіоні, ускладнює довіру до НАТО як до спільноти демократичних країн-партнерів. Це набуває особливого значення, оскільки держави-союзники стикаються з дедалі більш нестабільним безпековим середовищем від Балтики до Чорного моря.

Таким чином, криза, що розгортається в Туреччині, має як внутрішній, так і міжнародний характер.

Коли обраних посадовців усувають через спірні юридичні процеси, довіра суспільства до демократичних інституцій послабляється. Коли суди розглядаються в якості засобів ведення політичної конкуренції, шкода не обмежується інтересами однієї партії чи тривалістю виборчого циклу.

Для союзників Туреччини проблема полягає в тому, аби збалансувати стратегічну співпрацю з тверезою оцінкою масштабів відкату від демократії.

Майбутнє Туреччини, як і раніше, формуватиметься переважно її власними громадянами, судами та інституціями. Але напрямок цього майбутнього зараз має певні наслідки для НАТО, регіональної стабільності та більш широкої боротьби за демократичне врядування.