Найскладніше, з чим зараз стикнулося перезавантаження системи оборони Британії

Джерело: Global Watch | 2026-07-09

З моменту тогорічного проведення Стратегічного аналізу питань оборони Британія переглянула свій підхід до неї, що є частиною всеєвропейського військового будівництва, зумовленого війною Росії та необхідністю поповнення виснажених запасів.

У Стратегічному аналізі питань оборони для держави максимально чітко визначені наступні напрямки: підхід «НАТО понад усе», посилення оборони країни, підвищення бойової готовності та тісніше партнерство з промисловістю.

Поставлений там діагноз відповідає теперішньому моменту.

Війна Росії проти України довела, що сучасний конфлікт — це не лише елітні платформи чи високі технології. Йдеться про запаси, ремонтні потужності, дрони, ракети, матеріально-технічне забезпечення та здатність відшкодовувати втрати швидше, ніж супротивник зможе скористатися їхньою нестачею.

Перед Британією це ставить складне питання.

Чи здатен Лондон досить швидко перетворити стратегічні плани на боєготовність?

Стратегія відповідає дійсності

Британія залишається однією з найбільш боєздатних військових держав Європи. В неї є ядерні сили, вона має розвідувальні можливості, постійне місце в Раді Безпеки ООН, міцні зв'язки зі Сполученими Штатами та відіграє центральну роль у НАТО щодо гарантування безпеки союзників у Північній Атлантиці як над, так і під водою.

Але можливості на папері не те саме, що постійна боєготовність.

Війна в Україні продемонструвала, як швидко можуть бути витрачені боєприпаси, наскільки вразливі ланцюги постачання, а також дуже важливу роль ремонтних центрів у тривалому конфлікті. Вона також показала, що безпілотники, радіоелектронна боротьба та протиповітряна оборона зовсім не другорядні інструменти. Вони є центральними для виживання на полі бою.

В аналізі питань оборони Британії ці зміни були визнані. У ньому закликали до створення більш летальних інтегрованих сил, кращого використання даних і дронів, а також до тіснішої кооперації з промисловістю.

Це правильний напрямок. Але проблема не лише в тому, що Британія бажає побудувати. Проблема й в тому, як швидко вона здатна це зробити.

Затримки із закупівлями, обмежені бюджети, дефіцит робочої сили та старіння обладнання — все це ускладнює постачання.

Те саме стосується й суднобудування, виготовлення боєприпасів і високотехнологічного виробництва. Стратегія оборонної промисловості може вказати напрямок, але для розвитку заводів, ланцюгів постачання й залучення кваліфікованих працівників потрібен час.

Це грає важливу роль, оскільки безпекове середовище НАТО змінюється швидше, ніж те, на що була розрахована велика кількість систем мирного часу.

Британії не потрібно робити все самостійно. НАТО є найсильнішим, завдяки тому, що союзники розподіляють працю та підсилюють один одного. Але Об’єднане Королівство повинно ще нести тягар у тих сферах, де воно давно претендує на лідерство: Північна Атлантика, ядерне стримування, розвідка, спеціальні операції, безпека судноплавства та передові військові технології.

Промисловість стає фактором стримування

Справжнім мірилом перезавантаження оборони Британії стане промисловість.

За часів холодної війни потенціал стримування значною мірою визначали наявні сили та ядерний баланс. Сьогодні це також залежить від того, чи здатні демократії виробляти таку кількість боєприпасів, безпілотників, систем протиповітряної оборони, приладів спостереження й запасних частин, якої достатньо, щоб забезпечити потреби в них під час кризи.

Ось чому промисловість — це не лише питання економіки. Вона стала частиною національної безпеки.

Країна, яка не здатна швидко поповнювати запаси боєприпасів, не має достатньої політичної свободи під час тривалої війни. Військово-морський флот, який не може відновлювати свої кораблі з належним темпом, втрачає ефект присутності. Повітряні сили, яким не вистачає ракет або запасних частин, стають менш боєздатними, навіть і з надсучасними літаками.

Перспективу Британії визначає те, що вона все ще має серйозну оборонну базу.

Країна має потужні фірми в аерокосмічній сфері, суднобудуванні, ракетній галузі, кібербезпеці, виготовленні приладів спостереження та у флотських системах. В неї також є сильні університети, компанії, які спеціалізуються в питаннях штучного інтелекту, і передовий інженерний потенціал.

Проблема полягає в тому, щоб пов'язати ці ресурси з нагальними військовими потребами.

Це означає пришвидшення закупівель, надання чіткіших сигналів щодо попиту та видалення гальмування у плануванні. Галузь не інвестуватиме у великих масштабах, якщо майбутні замовлення невизначені, або програми розвиваються надто повільно.

Це також означає прийняття того, що боєготовність — не гламур.

Інформація про заводи з виробництва боєприпасів, пункти технічного обслуговування, відомості про оновлення програмного забезпечення, портові потужності та резервні сили рідко заполоняють заголовки новин. Але саме вони вирішують, чи витримає стратегія контакт з реальною кризою.

Таким чином, перезавантаження системи оборони Британії не завершилося з публікацією результатів аналізу. Воно лише розпочалося.

Питання тепер полягає в тому, чи зможе Лондон поєднати амбіції з грошима, реформою закупівель та оперативністю промисловості.

Якщо зможе, Британія залишиться у сфері безпеки серйозним європейським гравцем, коли НАТО потребуватиме спроможних союзників. Якщо ж ні, розрив між стратегією та боєготовністю зростатиме.

Попередження, отримане з теренів України, чітке. У сучасній війні плани мають значення. Але виробництво, ремонт та довговічність грають ще більш важливу роль.