Тихий маршрут постачання для України проходить через Варшаву

Джерело: Global Watch | 2026-07-03

Варшава розташована далеко від українського фронту, однак її волонтерські центри й досі залишаються важливою частиною зусиль, що підтримують Україну у війні.

У польській столиці українці збираються, аби виготовляти дрони, плести маскувальні сітки та готувати необхідне спорядження для військових, які продовжують боронити Україну у війні, що триває довше, ніж багато хто очікував.

Хоча їхній внесок не можна порівняти з масштабами державної військової допомоги, однак він демонструє важливу стратегічну реальність: стійкість України залежить не лише від систем озброєння та державного фінансування, а й від цивільних мереж, які підтримують здатність України чинити опір Росії навіть тоді, коли політична воля починає слабшати.

Однак ці мережі нині опинилися під серйозним тиском.

Руслана Поплавська, організаторка асоціації «Відвага не знає кордонів», розповіла, що від початку повномасштабного вторгнення Росії участь поляків у волонтерській роботі різко скоротилася. «На початку повномасштабного вторгнення до нас приходило багато поляків. На жаль, зараз їх майже не залишилося», — сказала вона.

Від лютого 2023 року варшавська група виготовила близько 35 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток — це приблизно площа п'яти футбольних полів. Ця цифра свідчить як про налаштованість української діаспори, так і про межі волонтерських зусиль після кількох років війни.

Волонтери заповнюють прогалини

Зусилля України у війні завжди виходили далеко за межі безпосереднього поля бою.

Від 2022 року волонтери допомагають із постачанням безпілотників, транспорту, медичних засобів, генераторів, одягу та іншого спорядження для українських військових. У Польщі, де близько 1 мільйона українців і надалі перебувають під тимчасовим захистом або за іншими програмами підтримки біженців, така допомога часто поєднує гуманітарну підтримку із забезпеченням потреб фронту.

Для України це має важливе значення, оскільки фронт дуже швидко поглинає техніку та матеріальні ресурси. Безпілотники втрачаються, маскувальні сітки зношуються, транспорт виходить з ладу, а запаси найнеобхіднішого потрібно постійно поповнювати. Одна волонтерська майстерня не здатна визначити результат війни, однак сотні подібних ініціатив по всій Європі допомагають зменшити навантаження на українську армію та місцеві громади.

Цей цивільний вимір має також політичне значення. Він не дає Україні зникнути з поля зору в країнах, де увага дедалі більше переключається на інфляцію, вибори, міграційний тиск та внутрішньополітичні суперечки.

Польща залишається одним із ключових елементів цієї системи. Від початку російського вторгнення вона є одним із найважливіших військових, логістичних і гуманітарних партнерів України, а також найбільшою країною на східному фланзі НАТО. Водночас Польща стала ключовим транзитним пунктом для західної допомоги, що прямує на схід, і для біженців, які прямують на захід.

Однак суспільні настрої змінилися. Початкова хвиля солідарності поступилася місцем складнішій атмосфері, на яку впливають економічний тиск, політична конкуренція та історичні суперечності між поляками та українцями.

На початку 2026 року Центр дослідження громадської думки Польщі (CBOS) повідомив, що 48 відсотків поляків підтримували прийом українських біженців, тоді як 46 відсотків виступали проти. Це свідчить про те, наскільки рівень підтримки знизився порівняно з першими місяцями після вторгнення.

Це не означає, що Польща відмовилася від підтримки України. Це означає, що емоційний ресурс, який забезпечив першу хвилю допомоги, значною мірою вичерпався.

Для волонтерів у Варшаві про ці зміни найкраще свідчать порожні стільці у волонтерських центрах.

Солідарність проходить випробування втомою

Втома від війни не завжди проявляється у вигляді відкритого несприйняття. Частіше вона означає, що приходить менше людей, надходить менше пожертв, а дедалі менше громадян вірять, що їхній внесок і досі має значення.

Це становить ризик як для України, так і для її партнерів.

Росії не потрібно, аби європейські суспільства відкрито підтримували Москву. Їй достатньо, щоб вони втратили увагу, розділилися або дійшли висновку, що війна триває надто довго, аби й далі їх стосуватися. Аналітики Центру східних досліджень у Варшаві неодноразово попереджали, що тиск Росії на Україну супроводжується спробами використати політичні та суспільні суперечності всередині європейських держав.

Польща особливо вразлива до такого тиску через своє географічне розташування та роль у війні. Вона межує з Україною, прийняла численну українську громаду й стала важливою частиною логістичного забезпечення України. Саме тому громадська думка в Польщі має не лише внутрішньополітичне, а й стратегічне значення.

Для Варшави головне завдання полягає в тому, аби впоратися зі втомою суспільства, не послабивши підтримки Києва. Для українців у Польщі виклик полягає в тому, аби зберегти солідарність, не розраховуючи, що вона відновиться сама собою.

Діяльність таких організацій, як «Відвага не знає кордонів», демонструє, як змінилася ця підтримка. Вона вже не є лише екстреною реакцією на кризу. Вона перетворилася на довготривалі громадянські зусилля, які потребують організованості, довіри та витривалості.

Це набагато складніше, ніж у перші тижні кризи, коли відчуття невідкладності саме підштовхувало людей до дій.

Саме тому волонтерські мережі мають велике значення. Вони поєднують цивільну підтримку, українських біженців і військових на передовій. Вони нагадують суспільствам країн, які приймають українців, що війна не є абстракцією, навіть коли вона перестає бути головною темою новин.

Найвідданіші партнери України вже переконалися, що стійкість формується не лише завдяки міжнародним самітам чи пакетам військової допомоги. Вона залежить і від систем, які непомітно працюють щодня навіть під тиском. Так само і відповідь Європи засвідчила, що ланцюги постачання, промислові потужності та оборонне виробництво сьогодні впливають на стримування не менше, ніж політичні заяви.

У Варшаві ця система сьогодні помітно сповільнилася. Через двері волонтерських центрів проходить менше людей, однак робота триває.

Лінія фронту проходить в Україні. Але напруга, яку вона створює, відчувається по всій Європі.