Колапс Судану активізує конкуренцію між великими державами

Джерело: Global Watch | 2026-04-27

Війна в Судані зруйнувала країну і поступово змінює стратегічний ландшафт у цьому регіоні.

Гуманітарні втрати є колосальними. За оцінками Організації Об’єднаних Націй, у 2026 році допомоги потребуватимуть 33,7 мільйона людей, що становить майже дві третини населення Судану. Понад 13,6 мільйона осіб стали вимушеними переселенцями — як у самому Судані, так і за його межами.

Система охорони здоров'я країни практично розвалилася. Поширюється холера. Зростає рівень гострого недоїдання. На великих теренах країни припинило функціонувати засадниче комунальне забезпечення.

Але розпад Судану — це не лише гуманітарна катастрофа. Все це відкриває певні геополітичні можливості.

У міру того, як інфраструктура руйнується, а державна влада слабшає, зовнішні сили отримують дедалі більше простору для маневру.

Зокрема, Росія та Китай вбачають у вакуумі, що утворився внаслідок війни, певну нагоду діяти, оскільки Іран вже користується хаосом, що панує в Судані внаслідок громадянської війни для забезпечення стратегічного виходу до Червоного моря.

Стратегічне значення Судану не зменшилося на тлі бойових дій. Його географічне положення, природні ресурси та регіональні зв’язки роблять цю країну ще більш важливою.

Африканський центр стратегічних досліджень звернув увагу на загальну тенденцію, що спостерігається по всьому континенту: більшість великих збройних конфліктів в Африці зосереджена в державах з авторитарними нахилами, де слабке управління та насильство підсилюють одне одного. Судан наразі є одним із найяскравіших прикладів саме цього.

Регіональні наслідки

Міжнародна спільнота висловлює своє глибоке занепокоєння, проте ефективні заходи з подолання кризи залишаються обмеженими. Поставкам гуманітарної допомоги досі перешкоджають бойові дії, небезпечна ситуація та обмеження доступу. Тому криза поширюється швидше, ніж встигає надходити допомога.

За даними агенцій ООН, понад 20 мільйонів людей зараз потребують медичної допомоги. Ще 21 мільйон осіб стикаються з гострою продовольчою нестабільністю. Приблизно половину тих, хто, за прогнозами, потребуватиме допомоги, становлять діти, а рівень гострого тяжкого недоїдання продовжує зростати.

Навіть повернення людей до місць їхнього походження залишається нестабільним.

Сім’ї часто повертаються до місць, де інфраструктура пошкоджена, послуг не вистачає, а ситуація залишається небезпечною. На практиці повернення часто означає нараження на нові ризики, а не шлях до відновлення нормального життя.

Ця нестабільність створює можливості для зовнішніх гравців, готових обміняти підтримку на важелі впливу, доступ та довгостроковий вплив.

Сила заповнює порожнечу

Росія підтримує контакти з обома сторонами конфлікту, позиціонуючи себе як потенційного посередника або партнера з питань безпеки на випадок, якщо перемир’я все-таки буде досягнуто, наполягаючи на укладенні угоди про військово-морську базу на Червоному морі у роздертому війною Судані.

Це надає Москві гнучкість. Вона може зберегти свою значимість під час війни та перетворити її на майбутні військові, політичні чи економічні угоди.

Підхід Китаю є більш стриманим, але не менш стратегічним. Пекін уже має економічні інтереси в Судані завдяки раніше здійсненим інвестиціям в інфраструктуру й має всі шанси отримати контракти на відновлення країни, якщо бойові дії вщухнуть.

Важливо, що Китай, як правило, надає допомогу без висунення політичних умов щодо управління державою чи проведення реформ. Для розбитої країни, яка потребує масштабного відновлення, така модель може виявитися привабливою.

Географічне положення Судану ще більше підвищує ставки. Країна розташована на перетині регіону Сахель, Африканського Рогу та Північної Африки. Це надає їй надзвичайного значення для міграційних маршрутів, торговельних коридорів та безпеки в регіоні Червоного моря.

Якщо криза в Судані затягнеться, її наслідки не обмежаться лише кордонами тієї країни. Це посилить тиск на сусідні держави, які й без того борються з повстанцями, напруженістю на кордонах та суперечками щодо ресурсів.

Це стратегічне протистояння вже набуває чітких обрисів. Росія, імовірно, прагнутиме зміцнити зв’язки у сфері безпеки, розширити політичний вплив та забезпечити доступ до ресурсів.

Китай, швидше за все, зосередиться на портах, торгових шляхах та довгостроковому економічному позиціонуванні.

Натомість західні держави зосередили свої зусилля на наданні гуманітарної допомоги та дипломатичних заходах з метою досягнення перемир’я, але вони конкурують з тими, хто готовий діяти без висунення політичних вимог.

Криза в Судані не розриває його зв’язки із Заходом. Однак вона підвищує вартість співпраці із західними країнами й робить привабливішими тих партнерів, які пропонують негайну допомогу з меншою кількістю умов.

Саме тому ставки виходять далеко за межі самого Судану. Мінеральні багатства країни, її сільськогосподарський потенціал та стратегічне розташування гарантують, що те, що постане там після війни, матиме значення для всього регіону.

Якщо Судан по завершенні конфлікту буде формуватися виключно на основі трансакційних відносин, зовнішні сили можуть закріпити за собою довгостроковий вплив, одночасно посилюючи ті самі фактори нестабільності, які сприяли розгортанню війни.

Наразі найочевиднішим шляхом залишається надання постійної гуманітарної допомоги, підкріпленої цілеспрямованими дипломатичними зусиллями, перш ніж розпад Судану переросте у більш масштабну стратегічну поразку.