Чи можуть виведені з експлуатації ядерні реактори забезпечити енергетичну революцію штучного інтелекту в Європі?

Джерело: Global Watch | 2026-01-09

У міру того як штучний інтелект (ШІ) продовжує трансформувати галузі та економіки, однією з його найгостріших проблем стає енергетика. ШІ — це вже не лише алгоритми, чипи й дані, а інфраструктура, необхідна для підтримання його експоненційного зростання.

В Європі, де енергетична безпека та проблеми сталого розвитку мають першочергове значення, питання не в тому, чи потребуватиме ШІ більше енергії, а в тому, як цей попит можна задовольнити, не ставлячи під загрозу екологічні орієнтири чи стабільність єкономики.

Для вирішення цієї проблеми Європа здатна використати існуючі технології та ресурси. Однією з цікавих можливостей є перепрофілювання виведених з експлуатації ядерних реакторів. Ця ідея набула популярності у Сполучених Штатах, і європейські політики звідти можуть отримати цінні уроки.

Апетит штучного інтелекту у сфері енергетиці

Сучасні системи ШІ є масштабними та енергоємними комплексами. Один великий центр обробки даних може споживати стільки ж електроенергії, скільки велике місто, і зі зростанням впровадження ШІ навантаження на енергомережі Європи лише посилюватиметься.

Хоча відновлювані джерела енергії, зокрема вітрова та сонячна генерація, мають ключове значення для довгострокової стратегії Європи, вони стикаються з обмеженнями щодо можливостей нарощування потужностей і надійності, особливо коли йдеться про цілодобове енергозабезпечення інфраструктури ШІ.

Можливим рішенням є ядерна енергетика, з її здатністю стабільно забезпечувати високу вихідну потужність.

Однак, нові атомні електростанції в Європі часто будують занадто довго, крім того, це доволі дорогий та політично суперечливий процес. Нормативні бар’єри, скептичне ставлення суспільства та тривалі строки реалізації роблять такий підхід складним у короткостроковій перспективі.

Щоб задовольнити енергетичні потреби ШІ, Європа замість цього могла б перепрофілювати існуючі або виведені з експлуатації ядерні об’єкти.

Уроки Сполучених Штатів

У Сполучених Штатах пропозиції перепрофілювати для цивільного використання списані атомні реактори військово-морських сил викликали інтерес на найвищому державному рівні. Ці реактори, спочатку створені для енергозабезпечення авіаносців і підводних човнів, нині розглядаються як джерела енергії для інфраструктури ШІ.

Логіка проста — ці реактори вже побудовані, оплачені та довели свою безпеку під час роботи в екстремальних умовах.

Для Європи концепція повторного використання відповідає її акценту на сталий розвиток та ефективне вживання ресурсів. Перепрофілювання існуючої ядерної інфраструктури може зменшити витрати, прискорити розгортання та мінімізувати вплив на навколишнє середовище, пов'язаний з новим будівництвом.

Це також відкриває перспективу врегулювання протиріччя між енергетичними потребами ШІ та зобов'язанням Європи щодо скорочення викидів вуглецю.

Розвиток технологій

Ядерний сектор Європи вже тривалий час є одним із лідерів інновацій — від передових конструкцій реакторів до рішень у сфері поводження з відходами.

Якщо б Європа застосувала цей досвід у вирішенні проблем енергетики для ШІ, можна було б розробити адаптовані рішення, які об’єднують ядерну енергію з новими технологіями, такими як малі модульні реактори (ММР) і вдосконалені системи охолодження в центрах обробки даних.

Зосередженість Європи на цифровому суверенітеті та безпечній інфраструктурі ще більше підсилює аргументи на користь використання ядерної енергетики для систем ШІ.

На відміну від викопного палива та імпортованих енергоресурсів, ядерна енергетика забезпечує внутрішньо контрольовану основу енергопостачання критичних технологій із потенціалом подальшого нарощування потужностей. Це узгоджується з довгостроковими цілями Європи щодо зниження енергетичної залежності та зміцнення стійкості цифрової економіки.

Стратегія для майбутніх поколінь

Перепрофілювання виведених з експлуатації ядерних реакторів є не лише технічним, а й стратегічним рішенням.

Для Європи такий підхід дозволяє одночасно охоплювати кілька ключових напрямів — енергозабезпечення ШІ, реалізацію кліматичних і екологічних пріоритетів та зміцнення енергетичного суверенітету. Цей підхід також відображає потребу в більш широкому переосмисленні того, як існуючі технології можна адаптувати для вирішення нових викликів.

Ідея перепрофілювання виведених з експлуатації ядерних реакторів для центрів обробки даних ШІ не позбавлена ​​труднощів.

Суспільне сприйняття, погодження з боку регулюючих органів і технічна адаптація потребуватимуть ретельного планування та прозорої комунікації. Водночас переваги у вигляді зниження витрат, скорочення строків реалізації та посилення енергетичної безпеки роблять цей підхід вартим подальшого розгляду.

Для Європи майбутнє енергетичної стратегії щодо ШІ полягає не у винаході колеса, а в розвитку технологій та ресурсів, які вже є в її розпорядженні. Завдяки впровадженню інновацій через повторне використання, Європа може задовольнити вимоги епохи ШІ та залишитися вірною своїм цінностям сталого розвитку, ефективності та стійкості до зовнішніх подій.