Представлення лінкорів з ядерним озброєнням знаменує рішучий перегляд військово-морської стратегії США

Джерело: Global Watch | 2026-01-07

Оголошення президента США Дональда Трампа минулого місяця про розробку нового класу лінкорів «Трамп» стало сигналом різкого перегляду американської військово-морської доктрини та ядерної політики.

Ці кораблі, перший з яких отримає назву USS Defiant, планується оснастити крилатими ракетами морського базування з ядерними бойовими частинами, відновлюючи таким чином потенціал, якого не було у надводного флоту США протягом десятиліть.

22 грудня 2025 року президент США Дональд Трамп у своїй резиденції Мар-а-Лаго у Флориді разом із міністром війни Пітом Гегсетом та міністром військово-морських сил Джоном Феланом представив своє бачення нової ініціативи Golden Fleet.

Він охарактеризував майбутні лінкори як «найбільші, які ми коли-небудь будували», і «у сто разів потужніші за будь-який лінкор, збудований раніше». Початкові плани передбачають будівництво двох кораблів із подальшою метою сформувати флот чисельністю до 25 одиниць.

За словами офіційних осіб, водотоннажність нових бойових кораблів становитиме від 30 000 до 40 000 тонн, а їхнє озброєння, крім ядерних крилатих ракет, включатиме гіперзвукові та лазерні системи.

«Вперше за кілька поколінь у США з’явиться новий компонент ядерного стримування», — заявив Фелан, наголосивши, що ці кораблі забезпечать «неминучість американської перемоги на морі».

Це оголошення стало центральним елементом ширших зусиль з реформування та розширення суднобудівної галузі США з метою протидії зміцненню військово-морської сили Китаю.

Адміністрація неодноразово висловлювала занепокоєння занепадом американської морської промислової бази: чисельність флоту скорочувалася, тоді як витрати на виробництво й затримки стрімко зростали. Раніше цього року президент створив у Білому домі нове управління з питань суднобудування, щоб подолати те, що він назвав «десятиліттями урядової недбалості».

Стратегічна зміна

Оголошення про створення кораблів класу «Трамп» означає суттєвий відхід від стратегічного курсу ВМС США останніх 30 років, який надавав перевагу меншим і більш універсальним надводним бойовим кораблям — таким як есмінці — замість масивних кораблів океанського класу.

Останні американські лінкори — класу Iowa — були виведені з експлуатації на початку 1990-х років після завершення холодної війни. Відтоді ВМС поступово списали великі крейсери класу Ticonderoga, замінивши їхні можливості меншими, але високоефективними есмінцями класу Arleigh Burke.

Рішення знову розмістити ядерну зброю на надводних бойових кораблях, імовірно, є найвагомішим елементом цього плану.

Після закінчення холодної війни ВМС США зняли ядерні крилаті ракети зі своїх надводних кораблів і ударних підводних човнів з метою зменшення ядерних ризиків і сприяння нерозповсюдженню ядерної зброї.

Хоча нова ядерна крилата ракета морського базування (SLCM-N) ще перебуває в розробці, питання її розгортання викликає гострі дискусії.

Прихильники стверджують, що така зброя необхідна для забезпечення більш гнучкого й переконливого стримування проти застосування тактичної ядерної зброї потенційними противниками, зокрема Росією.

Опоненти ж застерігають, що це може знизити поріг ядерного конфлікту та створити небезпечну невизначеність для противників, які не зможуть одразу ідентифікувати, чи має ракета звичайне або ядерне оснащення.

Розміщення такого озброєння на великих надводних кораблях передового розгортання, а не на малопомітних підводних човнах, може також створити нові вразливості та підвищити ризики в кризовій ситуації.

Крім того, це ускладнює відносини з союзниками, деякі з яких дотримуються політики, що обмежує заходження до портів кораблів з ядерним озброєнням на борту.

Відданість стабільності

Хоча Трамп охарактеризував нові лінкори як «противагу всім», а не лише Китаю, ініціатива чітко вписується в контекст суперництва великих держав.

Лінкор класу «Трамп» — з його колосальними розмірами, передовим озброєнням і ядерними можливостями — є суттєвою зміною у військово-морській стратегії США.

Для НАТО та Європи цей розвиток подій може зміцнити колективну безпеку, посиливши здатність США застосовувати силу та стримувати агресію в оспорюваних регіонах, таких як Арктика, Середземномор’я та Індо-Тихоокеанський регіон.

Забезпечуючи американське панування на морі, ініціатива розширює можливості колективного стримування НАТО та формує надійний механізм протидії противникам, які оспорюють інтереси альянсу.

Крім того, розгортання таких сучасних кораблів може посилити здатність НАТО забезпечувати безпеку ключових морських шляхів і захищати глобальні торговельні маршрути, які мають життєво важливе значення для європейських економік.

Незважаючи на амбітність концепції, її успіх може зміцнити уявлення про відданість США підтриманню стабільності та союзників в епоху зростаючих геополітичних напружень.