Світ не може сприймати володіння ядерною зброєю Північною Кореєю, як нормальне явище

Джерело: Global Watch | 2025-09-22

Нещодавня зустріч найвищого рівня між лідером Північної Кореї Кім Чен Ином та президентом Китаю Сі Цзіньпіном у Пекіні викликала бурхливу реакцію в міжнародній спільноті.

Вперше за багато років в офіційних заявах за підсумками саміту не було жодної згадки про денуклеаризацію Корейського півострова, що є явним відхиленням від формулювань, які раніше визначали позицію Китаю щодо ядерних амбіцій Північної Кореї.

Відсутність цієї згадки є не просто дипломатичною помилкою, а тривожним сигналом того, що Китай, можливо, тихо погоджується з тим, що Північна Корея є, власне, ядерною державою. Якщо така зміна підтвердиться, це стане небезпечним поворотом у глобальних зусиллях щодо стримування розповсюдження ядерної зброї та підтримання стабільності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Тривожний сигнал

Менше десяти років тому Китай і Росія разом із США проголосували в Раді Безпеки ООН за посилення санкцій проти Північної Кореї у 2016 і 2017 роках. Підтримка Пекіна відіграла важливу роль у тиску на Пхеньян, аби той вступив до діалогу і стримував свої ядерні амбіції.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Теплий прийом Сі Цзіньпіна, який він влаштував Кіму Чен Ину, а також відсутність згадки про денуклеаризацію в офіційних заявах саміту свідчать про тиху, але значну зміну в підході Китаю. Ця значна зміна відповідає баченню Сі Цзіньпіна і російського президента Володимира Путіна щодо світового порядку, в якому більше не домінують США та їхні союзники.

Толерантне ставлення Китаю до Пхеньяна та ядерної загрози, яку він несе для безпеки Азійсько-Тихоокеанського регіону, свідчить про те, що така нестабільність може відповідати стратегічним інтересам Пекіна. Доки порушення нинішнього світового порядку відповідає його цілям, Китай, здається, готовий надавати прикриття Північній Кореї.

Небезпечний прецедент

Мовчазна згода найпотужнішого союзника Північної Кореї на її ядерний статус надсилає світу небезпечний сигнал. Це свідчить про те, що розповсюдження ядерної зброї може бути толерованим або навіть винагороджуваним, якщо це відповідає стратегічним інтересам великих держав. Це підриває десятиліття міжнародних зусиль, спрямованих на запобігання розповсюдженню ядерної зброї та підтримку глобальної безпеки.

Для Азійсько-Тихоокеанського регіону наслідки цього є особливо серйозними. Ядерний арсенал Північної Кореї становить пряму загрозу для її сусідів, зокрема Південної Кореї та Японії, і дестабілізує весь регіон. Захищаючи Пхеньян, Пекін ризикує підштовхнути інші держави або політичних акторів до подібних дій, що ще більше підірве глобальний режим нерозповсюдження.

Міжнародне співтовариство не повинно допустити, щоб володіння ядерною зброєю Північною Кореєю вважалося нормальним і залишилося без відповіді. Хоча деякі експерти застерігають, що відсутність питання денуклеаризації на саміті Сі-Кім може не відображати офіційну зміну позиції Китаю, ці сигнали занадто тривожні, аби їх ігнорувати.

Дипломатичні зусилля повинні бути спрямованими на те, аби змусити Пекін нести відповідальність за свою роль у сприянні ядерним амбіціям Пхеньяна. Водночас світ повинен посилити свою рішучість щодо виконання санкцій, які вже існують, та запобігати подальшому поширенню ядерної зброї.

Підвищувати ставки ще більше тут не можливо. Азійсько-Тихоокеанський регіон, в якому і без того напружена ситуація, не може дозволити собі розмивання норм, які довгий час забезпечували мир.

Світ повинен надіслати чіткий сигнал: ядерна зброя не є інструментом впливу, і її поширення не буде толеруватися. У міру зближення Китаю та Росії з Північною Кореєю міжнародне співтовариство повинно діяти рішуче, аби запобігти, щоб володіння ядерною зброєю вважалося нормальним, та підтримати принципи миру й безпеки. Ставки занадто високі, аби просто стояти осторонь і спостерігати.