Зосередженість Китаю на стабільності режиму обмежує його боєготовність, йдеться у звіті

Автор: Ву Цяосі | 2025-03-04

Згідно з доповіддю, опублікованою корпорацією RAND, попри дедалі більші масштаби Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), її основною місією залишається захист правління Комуністичної партії Китаю (КПК), а не підготовка до війни.

У звіті під назвою «Сумнівна бойова готовність китайської армії», опублікованому в січні, наголошується, що, попри військову модернізацію Китаю, здатність НВАК ефективно використовувати сучасне озброєння в умовах високої інтенсивності бойових дій залишається непевною.

Основна проблема полягає в тому, що головним завданням НВАК є підтримка правління КПК, а не участь у війні, зазначає китаєзнавець і автор звіту Тімоті Хіт.

З моменту свого створення НВАК функціонує як «збройне крило» КПК, йдеться в доповіді.

Після Корейської війни НВАК постійно ставила пріоритетом «політичну надійність радше ніж боєготовність [...] піддаючись безперервній ідеологічній обробці та посиленому політичному контролю для забезпечення лояльності.

Військові приділяють значні час і ресурси на впровадження ідеології КПК та забезпечення абсолютної лояльності, навіть за рахунок боєздатності.

Наприклад, до 40% навчального часу в НВАК відводиться на політичну освіту.

Тайвань: політичний виклик

З 1990-х років НВАК розширила свій арсенал сучасними підводними човнами, винищувачами, військовими кораблями і ракетами. Багато хто припускає, що ці зусилля з модернізації спрямовані на підготовку до вторгнення на Тайвань, який, як наполягає Китай, є частиною його території.

Однак у звіті ставиться під сумнів, чи справді Тайвань відіграє центральну роль у забезпеченні легітимності КПК.

Це свідчить про те, що китайські керівники не аж так надто бажають розпочинати війну, оскільки немає публічно оприлюднених військових планів щодо розгрому американських сил або окупації та контролю Тайваню.

Ця невизначеність викликає сумніви щодо готовності НВАК до можливого конфлікту навколо Тайваню та її здатності протистояти військовому втручанню США. Це також свідчить про те, що Пекін схильний використовувати економічні, політичні та дипломатичні засоби впливу на Тайвань, а не вдаватися до воєнних дій.

У звіті RAND підкреслюється, що хоча західні аналітики часто вважають Тайвань вирішальним для легітимності КПК, ця точка зору може бути перебільшеною.

Пекін править Китаєм понад 70 років без возз'єднання Тайваню, що свідчить про те, що легітимність не обов'язково пов'язана з островом.

Обговорюючи найбільші загрози своєму правлінню, пекінське керівництво часто більше зосереджується на внутрішній нестабільності, економічному спаді та корупції, аніж на Тайвані.

Ба більше, хоча керівництво Китаю і далі наголошує на возз'єднанні з Тайванем, Пекін не встановив чіткого графіку або кінцевого терміну для досягнення цієї мети.

Протиріччя

Згідно зі звітом, попри тривалу військову модернізацію, реальна боєздатність НВАК залишається під питанням.

У доповіді зазначається, що процес модернізації китайської армії не обов'язково відповідає рівню її боєготовності.

Підтримка стабільності має пріоритет над широкомасштабними військовими кроками, а політичний контроль КПК над збройними силами обмежує їхню гнучкість в адаптації до умов бойових дій, йдеться у звіті.

Значна частина військового бюджету виділяється на здійснення політичного нагляду та ідеологічне виховання для забезпечення лояльності до КПК, а не на розвиток військової тактики і боєздатності.

Як наслідок, навіть маючи сучасне обладнання, НВАК може не вистачати гнучкості для ефективного розгортання сил і засобів у реальних бойових умовах.

На тлі стрімкого занепаду китайської економіки роль НВАК у підтримці правління КПК, імовірно, стане ще більш нагальною. Цей пріоритет може ще більше підірвати зусилля, спрямовані на покращення її військової спроможності.

Як свідчать останні звіти, корупція залишається проблемою для НВАК.

У листопаді КПК усунула з посади високопоставленого військового чиновника і помістила його під слідство за «серйозні порушення дисципліни», що є поширеним евфемізмом для корупції.

Адмірал Мяо Хуа був членом впливової Центральної військової комісії Пекіна, де засідав разом із п’ятьма іншими посадовцями — в тому числі з китайським лідером Сі Цзіньпіном на чолі комісії.

Недооцінка Китаю

У звіті RAND робиться висновок, що наразі ймовірність повномасштабної війни високої інтенсивності між Китаєм і США залишається низькою.

Проте деякі аналітики застерігають від недооцінки ризиків конфлікту, вказуючи на чітку військову мету Сі щодо об'єднання з Тайванем — потенційно із застосуванням сили.

«Існують набагато простіші, дешевші і менш ризиковані способи максимізації безпеки партії, ніж індивідуальні військові можливості, до яких цілеспрямовано прагне Сі», — сказав Ендрю Еріксон, професор стратегії Воєнного коледжу США, в інтерв'ю CNN 17 лютого.

Колишній офіцер американської розвідки Джон Калвер у відповідь на доповідь, розміщену на X, сказав: «Війна не є планом А, але це план Б, якщо цього вимагатимуть події».

Зрештою, лише Пекін знає, на які жертви він готовий піти — як з точки зору НВАК, так і з точки зору китайського суспільства — заради досягнення своїх цілей.