Мілина Скарборо стала випробуванням стратегії Китаю в сірій зоні

Джерело: Global Watch | 2026-07-16

Філіппіни закликали Китай припинити розміщення споруд біля мілини Скарборо після того, як виявлену там плавучу платформу згодом прибрали, попередивши, що не дозволять перетворити цей об’єкт на штучний острів.

Пекін заявляє, що цей район перебуває під його суверенітетом, і характеризує свою діяльність там як законну.

Ця суперечка має значення, тому що мілина Скарборо — не просто ще один риф у ширшому морському коридорі, де дії Китаю дедалі частіше ставлять під загрозу свободу морського судноплавствата регіональні механізми стримування.

Вона розташована приблизно за 200 кілометрів від Філіппін і перебуває під фактичним контролем Китаю з часу протистояння 2012 року. Для Маніли поява нової конструкції викликає добре знайоме побоювання: тимчасова присутність може перетворитися на постійний плацдарм.

Плавуче попередження

Стратегія Китаю в сірій зоні часто ґрунтується на діях, які є недостатньо масштабними, щоб спровокувати війну, але достатньо послідовними, щоб змінити реальність.

Патрулювання берегової охорони, діяльність морського ополчення, застосування водометів, маневри з блокування, юридичні претензії та тимчасові споруди відповідають цій моделі. Кожен окремий крок може виглядати адміністративним, оборонним або рутинним заходом. Разом вони створюють постійну напруженість.

Мілина Скарборо залишається особливо чутливим об'єктом через своє розташування та історичний контекст.

Після протистояння 2012 року Китай зберіг фактичний контроль над мілиною, хоча у 2016 році Філіппіни здобули перемогу в міжнародному арбітражі, який відхилив широкі територіальні претензії Пекіна в Південнокитайському морі та визнав неправомірними деякі його дії в цьому районі. Китай цього рішення не визнає.

Ці правові розбіжності нікуди не зникли. Вони стали частиною нинішньої реальності.

Reuters повідомило, що нову конструкцію Берегова охорона Філіппін описала як рухому платформу з людьми та антеною на борту. Супутникові знімки підтвердили її присутність, хоча згодом було зафіксовано, що платформа змінила місце розташування.

Ця мобільність має значення.

Платформі не обов’язково ставати постійною базою, щоб мати політичну цінність. Вона може перевіряти реакцію, збирати інформацію, нормалізувати присутність і змушувати Філіппіни реагувати. Якщо такий крок не зустріне спротиву, він може створити простір для наступного.

Маніла усвідомлює цей ризик.

Філіппінські посадовці попередили про неприпустимість будь-яких спроб перетворити мілину на штучний острів. Ці побоювання сформувалися під впливом попереднього досвіду китайського будівництва та мілітаризації інших об’єктів у Південнокитайському морі. Риф Місчіф залишається найнаочнішим прикладом: морська присутність там поступово змінилася будівництвом інфраструктури, а згодом призвела до появи стратегічного плацдарму.

Реакція Китаю була цілком передбачуваною.

Пекін відкинув заперечення Філіппін, звинуватив Манілу у провокаціях і наполягав на законності своїх дій. Окрім того, Китай запровадив санкції проти міністра оборони Філіппін Гільберто Теодоро після його критики китайської діяльності, додавши до морської суперечки ще й дипломатичний вимір.

Союзи проходять перевірку на міцність

Суперечка навколо мілини Скарборо також стала випробуванням для американсько-філіппінського союзу, який поступово переходить від декларативної підтримки до більш практичних форм військового співробітництва, включно з доступом до об'єктів, логістикою та підготовленою інфраструктурою.

Вашингтон неодноразово заявляв, що договір про взаємну оборону з Манілою поширюється на збройні напади на філіппінські збройні сили, державні судна або літаки в Південнокитайському морі. Ці запевнення важливі, але діяльність у сірій зоні спеціально створюється для того, щоб розмивати такі пороги реагування.

Поява плавучої конструкції не підпадає під визначення збройного нападу. Блокада силами берегової охорони може створювати загрозу, не переростаючи у повномасштабне військове протистояння. Група суден здатна обмежити доступ до району, зберігаючи при цьому можливість заперечувати агресивні наміри.

Саме тому Китай часто отримує перевагу завдяки неоднозначності.

Водночас Філіппіни намагаються винести проблему на міжнародний рівень, не провокуючи прямого військового зіткнення. Дипломатичні протести, публічне оприлюднення інформації, документування дій береговою охороною та співпраця з союзниками є частиною цього підходу.

За даними Asia Maritime Transparency Initiative при CSIS, у 2025 році китайська берегова охорона приділяла мілині Скарборо особливу увагу. Це дає підстави припустити, що нинішня суперечка не є поодиноким випадком, а є частиною ширшої кампанії Китаю зі зміцнення своїх позицій навколо ключових морських об'єктів.

Для Південно-Східної Азії питання давно вже не обмежується однією мілиною.

Якщо Китаю вдасться поступово зміцнювати контроль над спірними об'єктами, не стикаючись із серйозними наслідками, інші претенденти неминуче зроблять свої висновки. Саме тому В'єтнам, Малайзія, Бруней та Індонезія уважно стежать за діями Маніли, Пекіна та Вашингтона.

Ризик полягає не лише в конфронтації. Він полягає у поступовій нормалізації того, що відбувається.

З'являється нова споруда. Посилюється патрулювання. Доступ поступово обмежується. Зростає кількість юридичних протестів. Через місяці або роки змінити сформовану ситуацію стає дедалі складніше.

У цьому й полягає суть стратегії дій у сірій зоні.

Така стратегія не потребує вирішального військового зіткнення. Вона спирається на наполегливість, географію та політичну нерішучість.

Тому мілина Скарборо є невеликим об’єктом із великим значенням. Вона є перевіркою того, чи здатні міжнародне право, союзницькі зобов'язання та регіональна дипломатія реагувати на тиск, який посилюється поступово, крок за кроком.

Платформа може змінити місце розташування. Але стратегія, що стоїть за нею, залишиться незмінною.