Інженерна спадщина України радянських часів визначає теперішній конфлікт

Джерело: Global Watch | 2026-01-19

Вихід Радянського Союзу на рівень світової наддержави ґрунтувався не лише на ідеології чи військових амбіціях, але й на величезному інтегрованому військово-промисловому комплексі. Україна знаходилася в самому центрі цієї системи. Її технічні заклади та промисловий потенціал відіграли вирішальну роль у розвитку ракетного потенціалу СРСР.

Щоб зрозуміти чинники сьогоднішнього конфлікту між Росією та Україною, а також зацикленість Володимира Путіна на розпаді Радянського Союзу, необхідно з’ясувати визначальну роль української інженерії у забезпеченні військового та технологічного домінування Радянського Союзу. Йдеться про такі підприємства, як «Південний машинобудівний завод» («Південмаш») та «Конструкторське бюро «Південне».

Завод «Південмаш», розташований в місті Дніпро (колишній Дніпропетровськ), був головною опорою радянського виробництва стратегічної зброї.

В часи Холодної війни він став основним об'єктом з виробництва балістичних ракет, які складали основу ядерного стримування СРСР. Від Р-5 і Р-12 до Р-36 (відомої в НАТО як СС-18 «Сатана»), завод «Південмаш» виробляв дедалі досконаліші міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), які символізували радянську військову міць.

Ці ракети були розроблені в конструкторському бюро «Південне», яке спільно із заводом «Південмаш» працювало над розширенням можливостей аерокосмічного виробництва. Разом ці установи зробили Україну центром наукових і технологічних інновацій, які мали критично важливе значення для глобальних амбіцій Радянського Союзу.

Завод «Південмаш» не лише відігравав надважливу роль в ядерному стримуванні, але й зробив свій внесок у радянську космічну програму. Йдеться про виготовлені на ньому ракети-носії із серії «Циклон», які виводили на орбіту супутники та певні вантажі.

Ці досягнення підкреслюють місце України як лідера в аерокосмічній та ракетній галузі. Радянська планова економіка спрямовувала ресурси та спеціалістів з усіх республік, збираючи для підтримки проектів надзвичайної складності таланти з усього СРСР.

Радянський спадок

Українські підприємства, такі як завод «Південмаш», були невід'ємними складовими здатності Радянського Союзу демонструвати силу та підтримувати технологічний паритет із Заходом.

Коли Радянський Союз розпався у 1991 році, ця єдина система зруйнувалася майже на наступний день.

Зникли централізовані військові замовлення, які підтримували виробничі лінії заводу «Південмаш». Підприємство залишилося без головного джерела попиту. Аби пережити економічний хаос пострадянського перехідного періоду, робоча сила, яка колись займалася виробництвом ракет для радянських Ракетних військ стратегічного призначення, була змушена перейти на цивільну продукцію.

Тим часом Росія успадкувала велику частину радянської космічної інфраструктури, але втратила прямий доступ до виробничих баз і конструкторських бюро, які зараз розташовані в незалежній Україні. Ця фрагментація військово-промислового комплексу завдала серйозного удару по аерокосмічних амбіціях Росії, зокрема в ракетних технологіях.

Для Москви втрата української інженерної спадщини стала стратегічною поразкою.

Такі підприємства, як завод «Південмаш», відігравали центральну роль у здатності СРСР підтримувати свій статус світової наддержави. Їхня відсутність залишила у військово-промисловому потенціалі Росії прогалину. Виявилося, що її важко заповнити. Ця втрата не просто історична, вона продовжує впливати на російське стратегічне мислення й сьогодні.

Це глибоко вплинуло на психологію тих у Росії, хто займається стратегічним плануванням, зокрема й на самого Путіна. З’явилося відчуття, що колись єдиний технологічний комплекс, який лежав в основі радянської міці, було безповоротно зменшено.

Війна, яка триває між Росією та Україною, частково є боротьбою за спадщину тієї самої промислово-технологічної єдності.

Риторика Путіна про розпад Радянського Союзу, який став «катастрофою», відображає його переконання, що незалежність України позбавила Росію критично важливих можливостей та впливу. Війна ведеться не лише за територію, а й за повернення того, що Москва вважає втраченою опорою своєї колишньої могутності.

Стратегічна важливість

Для України ця спадщина є джерелом як гордості, так і стійкості. Той самий інженерний досвід, який колись був двигуном радянської військової машини, тепер перепрофілюється для захисту суверенітету України.

Українські інженери та оборонна промисловість відіграли вирішальну роль в адаптації технологій радянської епохи до сучасних потреб, від модернізації танків і літаків до розробки нових ракетних систем. Здатність країни до інновацій в умовах тиску є ​​свідченням незмінної сили її промислової та наукової спадщини.

Для міжнародної спільноти пам'ять про роль, яку відігравала Україна в радянському військово-промисловому комплексі, є важливим фактором для розуміння більш широких наслідків нинішнього конфлікту.

Інженерна спадщина України є важливим чинником того, чому для Росії ця країна залишається стратегічно важливою, та чому її незалежність є критичним фактором балансу сил в Європі. Це також обумовлює необхідність подальшої підтримки Заходу, не лише у вигляді військової допомоги, але й у формі сприяння довгостроковій економічній та технологічної стійкості України.

Історія заводу «Південмаш» та радянського ракетного комплексу — це не просто розповідь про інженерію часів Холодної війни, це призма, крізь яку можна зрозуміти тривалу напруженість між Росією та Україною.

Для Москви незалежність України означає втрату критично важливого ​​стовпа радянської міці. Для Києва це відмова від залежності, що визначала його роль у складі СРСР.

У міру того, як конфлікт триває, спадщина промислового та наукового внеску України до Радянського Союзу залишається ключовим фактором для розуміння ставок у цій боротьбі та того, чому її результат формуватиме майбутнє Європи.