Прихований занепад ракетної і ядерної науки в Росії та Ірані

Джерело: Global Watch | 2025-08-01

Раніше видання Global Watch писало про фізичний тиск, з яким стикаються іранські та російські вчені; але не менш важливим є внутрішній науковий занепад, що підриває ракетно-ядерні дослідницькі сектори цих країн зсередини.

В Ірані серія вбивств науковців, задіяних у ядерній програмі, створила гнітючу атмосферу страху та параної.

Перевірки на лояльність до уряду, нагляд із боку Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) та ідеологічний контроль змусили багатьох дослідників замовкнути або емігрувати. Зацикленість режиму на ідеологічній відповідності перешкоджає відкритим академічним дискусіям і душить інновації.

У 2010 році іранського фізика-ядерника Масуда Алі Мохаммаді було вбито дистанційно керованою бомбою поблизу його дому в Тегерані. Після його смерті колеги повідомили, що атмосфера залякування посилилася, і багато вчених боялися, що вони можуть стати наступними.

Колишні дослідники-ядерники, які втекли з Ірану, описують середовище, де самоцензура стала інструментом виживання. Енсіє Ерфані, фізикиня з Інституту передових досліджень фундаментальних наук в Ірані, подала у відставку у 2022 році на знак протесту проти ставлення іранського режиму до студентів.

Зараз вона продовжує свою наукову діяльність за межами країни.

«Проблема полягає в тому, що цензура встановлює чіткі "червоні лінії", про які ти знаєш, і з власного досвіду усвідомлюєш, що не варто навіть підходити близько до них», — розповіла вона сайту Index on Censorship для статті минулого грудня.

Слова Ерфані пояснюють одну з причин усе більшої самоцензури в Ірані. У науковому середовищі, де прийнято «розширювати наявні межі» (за визначенням Index on Censorship), побоювання ненавмисно перейти заборонені «червоні лінії» поглиблює самоцензуру та гальмує наукові досягнення.

Більше того, наполягання іранського уряду на жорсткому контролі призвело до корупційних скандалів у його наукових установах, що ще більше підірвало моральний дух і довіру. Наприклад, у 2019 році Організація з атомної енергії Ірану зіткнулася зі звинуваченнями у фінансових зловживаннях і кумівстві, що вплинуло на процеси закупівель, критично важливі для розвитку ядерної галузі.

Росія: відтік мізків і параноя

Ракетний і аерокосмічний сектори Росії страждають від дедалі більшого відтоку мізків, прискореного тиском воєнного часу та політичними репресіями. За оцінками, між 2022 і 2024 роками понад 2500 вчених та інженерів втекли з Росії, багато з них переїхали до Європи й Азії.

У своїх інтерв’ю перебіжчики розповідають, що головною причиною втечі є страх переслідувань із боку служб безпеки за так звану «нелояльність» або «зв’язки із Заходом».

Арешти провідних науковців за звинуваченнями у шпигунстві ще більше згустили цю атмосферу.

Затримання Анатолія Маслова у 2023 році за підозрою в державній зраді через його міжнародну співпрацю викликало шок у науковій спільноті. Одночасно, посилення контролю Кремля над академічними установами обмежило міжнародну співпрацю. Російським університетам, що спеціалізуються на аерокосмічних і ракетних технологіях, було наказано розірвати зв’язки з іноземними дослідницькими партнерами. Це призвело до ізоляції вчених і обмеження доступу до передових знань.

Наслідки для наукових інновацій і національної безпеки

Такий внутрішній тиск підриває фундамент наукового прогресу. Через дедалі більшу параною, чистки та втрату талантів ракетні та ядерні програми Ірану й Росії стикаються з критичними труднощами, що виходять за рамки військових втрат.

Володимир Марахонов, російський фізик, доктор фізико-математичних наук, працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті імені А.Ф. Іоффе Російської академії наук. Нині незалежний науковець, Марахонов розповів про причини свого переїзду з Росії до Фінляндії у вересні 2022 року.

«Проблема полягає в тому, що виїжджають передусім розумні люди, — розповів він Barents Observer в інтерв’ю, опублікованому в січні 2024 року. — На жаль, у Росії зараз поширена практика, коли на керівні посади призначають не найрозумніших людей, а тих, хто беззаперечно слухається начальство. Це часто особи, які не завжди чисті на руку, але готові виконувати будь-які вимоги. Коли ж керівник, грубо кажучи, злодійкуватий і непрофесійний, він і собі підбирає таких самих злодійкуватих і непрофесійних людей. У науці відбувається аналогічний процес».

Для студентів і фахівців, які розглядають кар’єру в цих галузях, меседж чіткий: середовище в ракетному та ядерному секторах Ірану й Росії є ворожим не лише через зовнішні загрози, а й через системну внутрішню дисфункцію.

Наступна публікація Global Watch у цій серії буде присвячена тому, як НАТО, завдяки поєднанню технологічної досконалості, адаптивного базування та стратегічних можливостей, здобуває довготривалу перевагу в Арктиці, нівелюючи оперативну готовність і розгалужену інфраструктуру Росії в цьому регіоні.