Війна дронів, яку веде напіввійськова організація, загострює ситуацію в Судані, у той же час Іран прагне закріпитися на Червоному морі

За матеріалами Global Watch та AFP | 2025-06-05

На думку аналітиків, удари дронами з боку напіввійськового формування по столиці Судану,яка перебуває у воєнному стані, мають на меті підрив почуття безпеки в регулярній армії та початок нової дуже загрозливої глави в бойових діях.

З квітня 2023 року група Сил швидкого реагування (RSF) воює з армією, яка нещодавно відвоювала частину території та витіснила напіввійськові формування зі столиці — Хартума.

До 11 травня здавалося, що армія мала перевагу, але тоді безпілотники почали підривати ключові об'єкти інфраструктури в Порт-Судані, резиденції підтримуваного армією уряду на узбережжі Червоного моря.

Щодня завдаючи ударів по місту, RSF намагається продемонструвати свою силу, дискредитувати армію, вивести з ладу її лінії постачання й створити видимість легітимності, кажуть спостерігачі.

«За словами суданського аналітика Холуда Хаїра, це має на меті підірвати здатність армії гарантувати безпеку на підконтрольних їй територіях, що дозволяє RSF розширювати війну «без фізичної присутності там».

Протягом двох років напіввійськові формування покладалися переважно на блискавичні наземні наступи, долаючи армійську оборону в жорстоких завойовницьких кампаніях.

Але після втрати в березні майже всього Хартуму, RSF все частіше звертається до авіації дальнього радіусу дії.

Використовуючи зброю, яка, за словами армії, походить з Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), RSF завдали ударів по стратегічних об'єктах за сотні кілометрів від своїх позицій на околицях столиці.

За словами Майкла Джонса, наукового співробітника Королівського інституту об'єднаних збройних сил у Лондоні, зміна підходу RSF до ведення бойових дій — це питання «стратегічної адаптації» і «якщо не відчаю, то необхідності».

Стратегічна невдача

«Втрата Хартума стала як стратегічною, так і символічною втратою», — поінформував він AFP.

За словами суданського аналітика Хаміда Халафаллаха, RSF було необхідно у відповідь передати «повідомлення, що війна не закінчилася».

Конфлікт між фактичним лідером Судану, головнокомандувачем армії Абдель Фаттахом аль-Бурханом і його колишнім заступником, керівником RSF Мохамедом Хамданом Дагло, розділив третю за величиною країну Африки навпіл.

Армія утримує центр, північ і схід, у той час як RSF контролює майже весь великий західний регіон Дарфуру та, разом зі своїми союзниками, частину півдня.

«Малоймовірно, що RSF зможе повернути контроль над Хартумом або дістатися Порт-Судану сушею, але дрони дають їм змогу створювати відчуття страху та дестабілізувати міста, які раніше вважалися безпечними», — заявив Халафаллах агенції AFP.

За допомогою безпілотників і дронів-камікадзе RSF можуть «досягати районів, спроби проникнути в які раніше не увінчалися успіхом», — сказав Джонс.

За словами відставного суданського генерала, відомо, що RSF використовує два типи безпілотників — саморобні легкі моделі зі 120-мм мінометними мінами, які вибухають при ударі, і дрони дальнього радіусу дії, здатні доставляти керовані ракети, у тому числі CH95 китайського виробництва.

«Керовані китайські бомби GB50A і 155-мм гаубиці AH-4», які RSF використовували в Хартумі та Дарфурі, надійшли з ОАЕ, — ідеться у звіті Amnesty International, опублікованому 15 травня.

Спаринг-бійці

Уряд Судану розірвав дипломатичні відносини з країнами Перської затоки 13 травня, звинувативши їх у постачанні передових озброєнь, які RSF використовували для атак на Порт-Судан.

Абу-Дабі неодноразово заперечував постачання зброї RSF, незважаючи на доповіді експертів ООН, політиків США та міжнародних організацій.

Водночас хаос громадянської війни в Судані використовує Іран.

За словами аналітика Тарека Алотаїби, який написав блог 3 березня для Arab Gulf States Institute у Вашингтоні, Тегеран прагне закріпитися на Червоному морі, співпрацюючи з суданською армією та надаючи їй пряму підтримку.

Червоне море має вирішальне значення для світової економіки, — зазначає аналітик, — адже через нього і Суецький канал, який з’єднує Середземне море та Індійський океан, проходить 15 % світової морської торгівлі та 12 % нафти, що доставляється морем.

Суданська громадянська війна розколола країну, тому Іран користується цією нагодою, аби налагодити співпрацю з урядом аль-Бурхана, — зазначив Алотаїба.

Хоча міністр закордонних справ Ірану Аббас Арахчі публічно висловив підтримку уряду Судану, який перебуває у стані війни, і пообіцяв інвестиції, справжньою кінцевою ціллю для Тегерана може бути військова угода.

На відміну від Джибуті, Еритреї та Сомалі, де розташовані військово-морські бази кількох країн, у Судані присутність Росії є незначною, що робить цю країну ідеальним місцем для розширення впливу Ірану, — зазначив Алотаїба.

Розташована там база поставила б ключовий саудівський порт Джидда в межі досяжності іранських сил.

Присутність у Червоному морі є ключовою для нової геополітичної стратегії Ірану на Близькому Сході, а атаки підтримуваних Іраном хуситів по кораблях демонструють переваги політичної сили та підтримки з боку держав-спонсорів.