Світові проблеми

Африканська авантюра Росії дає зворотний ефект, посилюючи регіональну нестабільність через присутність найманців

За даними звіту, присутність Африканського корпусу Москви характеризується жорстокістю, корупцією і зміцненням автократичних режимів.

Боєць, що воює на боці армії Судану, патрулює зруйновану вибухами ринкову зону в Хартумі 24 березня. Майже два роки Судан потерпає від війни між регулярною армією і Силами швидкого реагування (СШР). Цей конфлікт забрав життя десятків тисяч людей. Усе більша присутність Росії в Африці, зумовлена її військовими компаніями, які діють нібито приватно, посилила нестабільність у Судані та інших країнах регіону Сахель [джерело: AFP]
Боєць, що воює на боці армії Судану, патрулює зруйновану вибухами ринкову зону в Хартумі 24 березня. Майже два роки Судан потерпає від війни між регулярною армією і Силами швидкого реагування (СШР). Цей конфлікт забрав життя десятків тисяч людей. Усе більша присутність Росії в Африці, зумовлена її військовими компаніями, які діють нібито приватно, посилила нестабільність у Судані та інших країнах регіону Сахель [джерело: AFP]

Автор: Зарак Хан |

Останні дослідження та думки експертів свідчать, що присутність Росії в Африці через її військові компанії, які нібито не пов’язані з урядом, не зменшила нестабільність, а навпаки, посилила її.

В основі стратегії Росії в цьому регіоні лежить використання військових угруповань, особливо сумнозвісної групи Вагнера та Африканського корпусу, який прийшов на її заміну й підпорядковується Міністерству оборони Росії.

Згідно з аналізом, опублікованим у виданні Georgetown Journal of International Affairs, їхня присутність характеризується жорстокістю, корупцією і зміцненням автократичних режимів, оскільки вони підтримують військові уряди в Малі, Буркіна-Фасо та Нігері.

У звіті зазначається, що «модель групи Вагнера обіцяла безумовну допомогу у сфері безпеки, захищаючи військових лідерів від внутрішньої опозиції та міжнародного тиску й водночас просуваючи власні інтереси Росії: видобуток ресурсів, політичний вплив і демонстрацію сили великої держави».

Цей підхід виявився здебільшого експлуататорським.

За інформацією видання, «операції групи Вагнера не зменшували насильство, а часто посилювали конфлікти, збільшували порушення прав людини та підривали місцеве управління».

Після нібито розпуску групи Вагнера Африканський корпус перейняв схожу роль, продовжуючи опортуністичну діяльність Москви в Сахелі.

Замість того, щоб принести стабільність, його присутність зробила цей регіон ще більш небезпечним.

Згідно з Глобальним індексом тероризму (GTI) 2025, опублікованим Інститутом економіки та миру цього місяця, Сахель залишається епіцентром тероризму, на який припадає понад половина всіх смертей від тероризму у світі.

Буркіна-Фасо зараз є країною, яка найбільше постраждала від тероризму у світі. Це перший випадок, коли країна, крім Афганістану чи Іраку, очолила Глобальний індекс тероризму, і лише у 2024 році там загинуло майже 2000 людей.

Насильство також швидко зростає в Малі та Нігері.

Африканський корпус виявився здебільшого неефективним у боротьбі з наростаючим джихадистським повстанням у Буркіна-Фасо та Нігері, де бойовики, пов’язані з Аль-Каїдою та Ісламською державою Іраку та Леванту (ІДІЛ), продовжують розширювати свої операції, просуваючись далі на південь і схід від Малі.

Зростання насильства

Незважаючи на все це, Африканський корпус позиціонує себе як головного партнера з безпеки для новоствореного Альянсу держав Сахелю — об’єднання Буркіна-Фасо, Нігеру та Малі після переворотів у цих країнах, як зазначається у звіті.

Однак, підтримуючи військові сили країн Сахелю, які звинувачують у численних порушеннях прав людини, зокрема у вбивстві сотень цивільних осіб без належного судового процесу, Росія посилює нестабільність і сприяє вербуванню джихадистів.

Наприклад, рівень насильства різко збільшився після того, як у 2021 році група Вагнера прибула в Малі, пообіцявши військовій владі країни ефективний спосіб боротьби з тероризмом.

За даними аналітиків із проєкту Armed Conflict Location & Event Data (ACLED), із серпня 2023 року по серпень 2024 року кількість інцидентів, пов’язаних із російськими найманцями, зросла на 81%, а кількість загиблих, за повідомленнями, збільшилася на 65%.

У липні 2024 року група Вагнера та сили Малі зазнали нищівної поразки, коли повстанці-сепаратисти з етнічної групи туарегів і бойовики, пов'язані з Аль-Каїдою, здійснили скоординовані напади в Тінзаватені, північно-східному місті на кордоні з Алжиром.

Згідно з інформацією, наданою Deutsche Welle, кілька десятків російських найманців були вбиті або взяті в полон об’єднанням повстанців.

Місцеві експерти також попереджали, що присутність російських найманців не вирішувала наявні конфлікти, а лише посилювала їх.

Махамаду Юссуф, дослідник із Бамако, який вивчає конфлікт у регіоні, повідомив Global Watch, що «російські військові компанії глибоко залучені в злочинну діяльність, починаючи від безладного застосування насильства проти мирних жителів і закінчуючи масштабною контрабандою природних ресурсів, таких як золото й алмази».

Він сказав, що бойовики, пов’язані з Аль-Каїдою, і сепаратисти з етнічної групи туарегів стають усе сильнішими, користуючись тим, що місцеві жителі все більше не люблять росіян через незаконні дії найманців.

Вам сподобалася ця стаття?


Captcha *(повністю автоматизований публічний тест Тюрінга для розрізнення комп'ютерів і людей) *