Ядерний курс Північної Кореї посилює нестабільність на півострові

Джерело: Global Watch | 2026-05-01

На ІХ з’їзді партії у лютому 2026 року Пхеньян офіційно проголосив стабільно ворожі відносини з Південною Кореєю, відмовившись від будь-яких варіантів щодо об’єднання, і представив новий п’ятирічний план розширення ядерних сил, поглиблюючи тенденцію до мілітаризованої пріоритизації.

Відрізаавши останні канали зв’язку та відмовившись від взаємодії, режим довів відносини між Кореями до історично найнижчої точки.

Такі кроки посилюють геополітичні ризики на півострові, де передова економіка Південної Кореї та ключові глобальні ланцюги постачання опиняються під загрозою нестабільності.

Водночас союз США і Південної Кореї залишається міцним. Це партнерство підтверджує ефективність тривалого стримування та скоординованої рішучості.

Ядерний арсенал розширюється

Пхеньян поступово реалізує програму зі створення 13 нових ядерних і ракетних систем, окреслену Кім Чен Ином у 2021 році.

Детальна оцінка за січень 2026 року від 38 North, видання Центру Стімсона, показала, що чотири з цих систем, ймовірно, вже перебувають на озброєнні, дві — можуть бути взяті на озброєння, тоді як інші залишаються на стадії випробувань. Міжконтинентальні балістичні ракети (ICBM) на твердому паливі, такі як Hwasong-18, -19 і -20, стали пріоритетом, забезпечуючи швидший запуск і підвищену живучість.

Цей курс набув видимості у грудні 2025 року, коли лідер Північної Кореї Кім Чен Ин відвідав підприємства з виробництва боєприпасів і доручив наростити випуск ракет і артилерії напередодні ІХ з’їзду партії.

Державні ЗМІ також оприлюднили зображення майже завершеного корпусу першого атомного підводного човна Північної Кореї, який має посилити можливості відповіді другим ударом.

Аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) зазначають, що ці зусилля відображають довгостроково сплановане спрямування ресурсів, а не якісь неочікувані прориви.

Водночас більша прозорість режиму сигналізує про зростання впевненості. Закріплюючи превентивну ядерну доктрину, Пхеньян підвищує ставки в середовищі, де він є засадничо слабшим.

Сектори напівпровідників і технологій Південної Кореї, критично важливі для глобальних ланцюгів постачання, тепер піддаються більшому ризику збоїв. Попри це, міцність союзу США і Південної Кореї й надалі залишається основою стабільності на півострові.

Міжкорейські відносини дають тріщини

Впевненість у собі Пхеньяна призвела до повного дипломатичного розриву.

Після з’їзду партії Північна Корея повністю припинила фізичні, правові та комунікаційні зв’язки із Сеулом, заявивши про нібито вторгнення південнокорейських дронів і операції з використанням гучномовців.

Північна Корея категорично відкинула пропозиції президента Південної Кореї Лі Чже Мьона щодо мирного співіснування і діалогу.

Інциденти з цивільними повітряними кулями та взаємні звинувачення на кордоні ще більше підвищили напруженість.

Водночас Сеул відреагував стримано, зменшивши масштаби окремих навчань і запропонувавши практичні кроки зі зміцнення довіри, зокрема обмежені безпольотні зони поблизу Демілітаризованої зони, навіть попри те, що попередній тиск КНДР включав ракетні залпи та електронні збої, які створювали реальні ризики для цивільного руху.

Сідні Селлер, старший радник програми CSIS Korea Chair, зазначає, що перехід Північної Кореї до концепції «двох ворожих держав» закрив можливості для взаємодії у короткостроковій перспективі, водночас випробовуючи координацію союзників.

Південна Корея продовжує балансувати між жорстким стримуванням і відкритістю до діалогу.

Зі свого боку, Сполучені Штати послідовно підтверджують свої зобов’язання через спільні навчання та обмін розвідданими. Така стабільна позиція допомагає стримувати провокації та зберігати простір для виваженого управління ризиками.

Ці процеси не послаблюють міцні ґрунтовні зв’язки Південної Кореї із Заходом.

Географічне розташування тієї країни, економічний потенціал і військова інтеграція зі Сполученими Штатами й надалі залишаються опорою регіональної стабільності.

Розвиток ядерного потенціалу Північної Кореї та відмова від співіснування можуть ускладнити управління стримуванням у повсякденному вимірі, але також підкреслюють ізольованість режиму та його обмежені можливості.

Стратегічне терпіння, стале стримування та адресна дипломатія залишаються найефективнішим підходом. Підтримуючи сильний та згуртований союз США і Південної Кореї, Вашингтон і Сеул мають найкращі можливості для управління ризиками та захисту півострова від подальшої нестабільності.