Валютна криза в Ірані спровокувала загальнонаціональні протести

Джерело: Global Watch | 2026-02-02

Іран переживає сукупність криз, що довели населення до критичної межі. Падіння іранського ріала, висока інфляція та зниження доходів підірвали повсякденне життя, зробивши навіть рутинні покупки проблемою виживання.

Ці економічні провали, посилені роками корупції та неефективного управління, тепер поєдналися з політичним гнівом, спровокувавши протести, що поширилися по всій країні.

К середині січня 2026 року, після тижнів заворушень і повідомлень про вбивство близько 3500 протестувальників, чинник для протестів стало неможливим ігнорувати — це історичний обвал іранського ріала.

У середині січня на відкритому ринку курс сягнув майже 1,65 млн за долар США, і девальвація валюти зробила базові товари недоступними для значної частини населення.

Те, що починалося як економічні труднощі, зараз переросло у видиме неприйняття провалів режиму.

Падіння ріалу

Колапс іранського ріала символізує стрімке піке системи.

З 2020 року ріал втратив близько 800% своєї вартості. Через це він фактично став непридатним для використання за межами Ірану та вкрай нестабільним у себе вдома.

Хоча, доки держава функціонує, валюти формально не падають до нуля, катастрофічна втрата ріалом купівельної спроможності перетворила життя мільйонів іранців на повсякденну боротьбу за виживання.

У 2025 році падіння валюти прискорилося. За цей рік вона втратила майже 45% своєї вартості. Ближче до грудня курс ріала досягнув 1,42 мільйона за долар США. Це викликало протести та відставку голови Центрального банку.

Після короткочасної 12-денної війни з Ізраїлем у червні 2025 року ситуація додатково погіршилася. Це ще більше підірвало віру в економічне відновлення.

Ближче до грудня 2025 року інфляція досягла критичного рівня, тобто вона перевищила 42% в річному вимірі. На тлі зростання цін домогосподарства та бізнес масово переводили ріали у долари, золото або матеріальні товари, прискорюючи падіння валюти.

Ціни на золото, яке в Ірані є традиційним засобом захисту від інфляції, з часів війни зросли більш ніж удвічі, а вартість монет сягнула 1,7 млрд ріалів.

Корупція та неефективне управління

Падіння ріалу є результатом багаторічної корупції, неефективного управління та геополітичної ізоляції.

Міжнародні санкції різко обмежили доступ Ірану до іноземної валюти, зокрема до доходів від нафти. Через це Центральний банк втратив здатність захистити ріал чи стабілізувати ринки.

Економічне зростання зупинилося: ВВП Ірану у 2025 році скоротився на 1,7%. Це призвело до зменшення податкових надходжень і посилило бюджетний тиск, ослабивши здатність держави керувати субсидіями або ефективно втручатися у валютні ринки.

Зміни в політиці, які почалися наприкінці 2025 року, а саме вимога до імпортерів купувати іноземну валюту за ринковими курсами замість субсидованих, за одну ніч посилили тиск на ріал.

Зосередженість режиму на військових амбіціях, у тому числі на ядерній програмі, ще більше виснажила ресурси. Наслідки війни з Ізраїлем посилили те, що багато іранців називають станом «ні війни, ні миру». Це підірвало віру у відновлення та поглибило економічну кризу.

Відторгнення режиму

Протести, які охопили Іран, не протікають паралельно з історією про валютну кризу. Вони є її прямим наслідком. Те, що почалося як страйки торговців та крамарів, обурених падінням доходів і зростанням цін, тепер поширилося по всій країні. Сотні протестів зареєстровані у всіх провінціях .

Зростання цін на продукти харчування, зокрема на такі базові, як молочні товари, при тому, що місячна заробітна плата багатьох працівників залишається на рівні майже 100 доларів США, стало детонатором конфлікту. Продавці електроніки закрили магазини в центрі Тегерана, а страйки на Гранд-базарі паралізували торгівлю. Протести пов'язані вже не лише з економічними труднощами — вони стали ознакою неприйняття невдач режиму та вимог до змін.

Реакція влади була жорстокою. Тисячі протестувальників були вбиті або затримані, репресії посилилися. Ознак спаду заворушень не спостерігається. Іранський народ відмовляється приймати систему, яка підвела його економічно, політично та соціально.

Іранське суспільство виснажене і більше не готове миритися з провалами свого уряду. Протести є наочним свідченням неприйняття режиму, який поставив власне виживання вище за добробут громадян.

У міру поглиблення валютної кризи та поширення протестів тріщини в системі Ірану вже неможливо ігнорувати.